Борг по дивідендах

EXPERTUS. Головбух

Питання: ТОВ на загальній системі оподаткування має борг по дивідендах перед засновниками. Дивіденди за 2023 рік, нараховані в червні 2024 р., податки сплачені в червні 2024 р. Планували виплатити в 2024 р., але, у зв’язку з фінансовим становищем, так і не виплатили.

  • Якщо ці дивіденди не виплатити протягом 3 років, то ТОВ повинна брати їх в дохід?
  • Чи впливає призупинення строків позовної давності на період карантину і військового стану на розрахунок строку 3-х років по цьому боргу?
  • Чи є податкові наслідки невиплати дивідендів, якщо вони розподілені, нараховані, податки сплачені, але засновникам не виплачені?
  • Чи виникає дисконтування по невиплаченим дивідендам?
  • У яких випадках строк позовної давності не зупинявся на період карантину і військового стану?

Відповідь: щодо зупинення перебігу позовної давності, слід зазначити, що згідно з п.12 (вже не діє) Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у тому числі ст.257 ЦКУ (загальна позовна давність), продовжуються на строк дії такого карантину.

«Ковідний» карантин був скасований з 1 липня 2023 року на всій території України.

А відповідно до п.19 (ще діє) Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦКУ продовжуються на строк його дії.

Як відомо, карантин в Україні почався 12 березня 2020 року, а воєнний стан – 24 лютого 2022 року. Тож, період воєнного стану автоматично потрапляє у період карантину. І з цього слід зробити висновок про те, що позовна давність призупинила свій перебіг з 12 березня 2020 року і поновила цей перебіг з дня, наступного за днем, коли в Україні було скасовано і карантин, і воєнний стан.

Як було вже зазначено, карантин було скасовано 1 липня 2023 року. Воєнний стан продовжує діяти і понині. Отже, перебіг позовної давності зупинено, починаючи з 12 березня 2020 року.

Проте 14 травня 2025 року Верховна Рада України прийняла в цілому Закон України «Про внесення змін до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (реєстр. №11315), підготовлений Комітетом з питань правової політики до розгляду парламентом у першому читанні.

Відповідний Закон від 14 травня 2025 року № 4434-IX набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, а саме 4 вересня 2025 року. З цього дня перебіг позовної давності відновиться.

 

Нараховані, але не виплачені дивіденди мають обліковуватися за кредитом рахунку 671, як звичайна кредиторська заборгованість.

Відповідно до ч.4. ст.26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників. Отже через шість місяців після прийняття рішення про виплату дивідендів, вони перетворюються у прострочену кредиторську заборгованість, щодо якої застосовується загальна позовна давність у три роки.

Перебіг позовної давності відновлено з 4 вересня 2025 року, тож закінчення цього перебігу випаде на 4 вересня 2028 року.

Відповідно до пп.14.1.11. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість – це, у тому числі, «заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності».

У п.5 П(С)БО 11 «Зобов’язання» зазначено, що зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Однак, якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» безнадійна заборгованість це така заборгованість:

  • щодо якої існує впевненість у її неповерненні;
  • за якою минув строк позовної давності.

Таким чином, дебіторська заборгованість, за якою минула позовна давність, має визнаватися безнадійною для кредитора і такою, що не підлягає погашенню – для боржника.

Тобто, вживаючи термінологію ПКУ і П(С)БО 10, минув чи не минув строк позовної давності, не можна визначити лише за інформацією від боржника. Кредитор у цьому разі також може вплинути на відповідь з цього приводу. І його вплив є набагато істотнішим. До прикладу, якщо кредитор (учасник ТОВ) перебуває у лавах ЗСУ, то слід нагадати, що відповідно до ст.263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється, зокрема якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У цьому разі перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. А від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

 

Тож, відповіді на поставлені питання такі:

1)       Якщо ці дивіденди не виплатити до спливу позовної давності, то ТОВ повинна включити їх в дохід.

2)       Зупинення перебігу позовної давності на період карантину, військового стану, та служби кредитора в ЗСУ продовжує позовну давність на строк понад 3 рок після нарахування дивідендів.

3)       Якщо дивіденди розподілені, нараховані, податки сплачені, але учасникам не виплачені після спливу позовної давності, то їх сума збільшує фінансовий результат до оподаткування ТОВ.

4)       Заборгованість по невиплачених дивідендах не дисконтується, оскільки вона не є довгостроковою, хіба що в статуті ТОВ чи рішення про виплату дивідендів встановлено строк для їх виплати, що перевищує 12 місяців.

5)       Чинне законодавство не передбачає винятків щодо зобов’язань по яких позовна давність не зупинялася на період карантину і військового стану. Принаймні дивіденди у ці винятки точно не потрапляють.

 

 

 

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді