EXPERTUS. Головбух

П

Питання: проаналізуйте, будь-ласка, наступні операції, враховуючи податкове та валютне законодавство на сьогодні:

(1) Представництво іноземної компанії здійснило операцію: надання поворотної фінансової допомоги українській компанії (українському ТОВ). Представництво з веденням комерційної діяльності (ПДВ, та платник податку на прибуток).

2. Уклали тристоронній договір передачі боргу з українського резидента (українського ТОВ) на нерезидента – ТОВ (в євро).
3. Нерезидент з п.2 повернув поворотну фінансову допомогу на материнську компанію Представництва з п.1

Які ризики несе в собі операції, якщо:

(1) оформити тільки надання поворотної фінансової допомоги від Представництва литовської компанії на резидента-ТОВ в Україні?

(2) оформити весь ланцюг операцій з п.1 до п.3? 

Відповідь: Згідно з пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фінансова допомога надається на безповоротній або поворотній основі. При цьому поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення. У цивільних правовідносинах щодо поворотної фінансової допомоги вживають термін «позика». Відповідно до ст.1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Щодо валютного законодавства.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту:

1) обов’язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України;

2) встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

3) встановлення особливостей здійснення операцій, пов’язаних із рухом капіталу;

4) запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій;

5) резервування коштів за валютними операціями;

6) заходи відповідно до статті 7¹ Закону України «Про Національний банк України», виключний перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону транскордонне переміщення валютних цінностей – це ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України банківських металів, готівкової валюти, а транскордонний переказ валютних цінностей – це рух певної суми коштів в Україну або за її межі з метою зарахування цих коштів на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

У наведеній в запиті ситуації не відбувається ані транскордонне переміщення валютних цінностей, ані їх транскордонний переказ.

Звісно це не стосується випадку, коли український резидент візьме на себе зобов’язання певним чином компенсувати нерезиденту, який повернув поворотну фінансову допомогу материнській компанії Представництва. У цьому разі валютних «нюансів» виникати не повинно, оскільки не відбувається ніякого «руху» валютних цінностей за межі України. А от щодо податків…

Щодо валютного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Отримана поворотна фінансова допомога, яка вже не підлягає (внаслідок переведення боргу) поверненню Представництву чи компенсації/відшкодуванню нерезиденту, який її погасив за межами України, є доходом для українського ТОВ-позичальника, оскільки в цьому разі відбувається зменшення його зобов’язання.

Тож, ця сума ПФД у платників податку на прибуток збільшує оподатковуваний прибуток внаслідок збільшення доходу.

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді