EXPERTUS. Головбух
Питання: ТОВ 1 купило сонячну електростанцію та здало її в оренду іншій ТОВ 2, яка орендує земельні ділянки. ТОВ 2 зареєструвалося як активний споживач е/е і надлишок е/е 50% лишає у себе, а 50 % віддає у мережу. ТОВ 2 не має власного виробництва, вона тільки перевиставляє всі комунальні платежі на ТОВ 1.
Фактично цю е/е споживає ТОВ 1 бо воно є виробником продукції. Які тут ризики, що ми лишаємо цю е/е на ТОВ2?
Відповідь: Згідно пп.32) ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» активний споживач – це споживач, у тому числі приватне домогосподарство, енергетичний кооператив та споживач, який є замовником енергосервісу (як до, так і після переходу до замовника за енергосервісним договором права власності на майно, утворене (встановлене) за енергосервісним договором), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію, та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з енергоефективності та управління попитом відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною господарською або професійною діяльністю.
Постачання електричної енергії за вказаним Законом – це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії. Водночас ринок електричної енергії – це система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.12.2023 № 2651 затверджено Порядок продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї.
Згідно з п.3.1. Порядку купівля-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва здійснюється шляхом викупу обсягу електричної енергії, виробленої генеруючими установками активного споживача та відповідно до договору, укладеного активним споживачем з електропостачальником або постачальником універсальних послуг, що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу. А відповідно до п.2.4. Порядку діяльність активних споживачів на роздрібному ринку з купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва здійснюється відповідно до Порядку та з урахуванням вимог статті 96 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 № 555-IV.
Ст.96 зазначеного Закону регулює стимулювання виробництва електричної енергії за механізмом самовиробництва.
Стимулювання виробництва електричної енергії за механізмом самовиробництва встановлюється для:
генеруючих установок приватних домогосподарств, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або вітру, що приєднані до електроустановок, призначених для споживання електричної енергії безпосередньо чи через мережі такого споживача, за умови, що встановлена потужність таких електроустановок не перевищує величину дозволеної (договірної) потужності електроустановок такого споживача, призначених для споживання електричної енергії, але не більше 30 кВт;
генеруючих установок малих непобутових споживачів, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або вітру, що приєднані до електроустановок, призначених для споживання електричної енергії безпосередньо чи через мережі такого споживача, за умови, що встановлена потужність таких електроустановок не перевищує величину дозволеної (договірної) потужності електроустановок такого споживача, призначених для споживання електричної енергії, але не більше 50 кВт;
генеруючих установок інших непобутових споживачів, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або вітру, біомаси, біогазу, гідроенергії, геотермальної енергії, що приєднані до електроустановок, призначених для споживання електричної енергії безпосередньо чи через мережі такого споживача, за умови, що встановлена потужність таких електроустановок не перевищує величину дозволеної (договірної) потужності електроустановок такого споживача, призначених для споживання електричної енергії;
генеруючих установок непобутових споживачів, призначених для виробництва електричної енергії з інших джерел енергії та введених в експлуатацію до 31 грудня 2029 року, що приєднані до електроустановок, призначених для споживання електричної енергії безпосередньо чи через мережі такого споживача, за умови, що встановлена потужність таких електроустановок не перевищує величину дозволеної (договірної) потужності електроустановок такого споживача, призначених для споживання електричної енергії.
Щодо податкових «нюансів»
Відповідно до ст.8 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, розподілу електричної енергії малими системами розподілу, постачання електричної енергії споживачу, зберігання енергії, агрегації, трейдерської діяльності, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця затверджуються Регулятором. І затверджені вони Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1467.
Згідно з п.1.3 Ліцензійних умов діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню (крім випадків, визначених цим пунктом), а саме:
якщо сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт або якщо загальна сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на всіх площадках вимірювання перевищує 20 МВт;
незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії – лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), виробництво електричної енергії на якому підлягає стимулюванню відповідно до закону шляхом встановлення «зеленого» тарифу або аукціонної ціни.
Діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання не підлягає ліцензуванню, якщо електрична енергія виробляється:
без мети її продажу на підставі договору та споживається для власних потреб, незалежно від встановленої потужності електрогенеруючого обладнання;
виробляється мобільною (автономною) електростанцією у період дії в Україні воєнного стану та протягом шести місяців після його закінчення або скасування.
Зважаючи на умови, за яких діяльність з виробництва електроенергії підлягає та умови, за яких вона не підлягає ліцензуванню, порівнявши потужність власної СЕС (сонячної електростанції) з наведеними вище умовами, активний споживач електроенергії може самостійно дійти висновку про те, чи потрібна йому ліцензія на виробництво електроенергії.
Слід не забувати, що відповідно до ст.91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, лише після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Водночас, згідно зі ст.227 ЦКУ правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до пп.291.5.1. п.291.5. ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, зокрема, суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).
А згідно з пп.212.1.13. п.212.1. ст.212 ПК України платниками акцизного податку є, зокрема виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.
Оскільки електрична енергія є підакцизним товаром, платники єдиного податку першої – третьої груп не мають права здійснювати виробництво та продаж електричної енергії. Проте мають право перебувати на спрощеній системі оподаткування платники, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, в т. ч. з енергії сонячного випромінювання за допомогою власної сонячної електростанції та використовують її виключно для власних потреб.
Таким чином, якщо ТОВ 2 є активним споживачем електроенергії і його потужності дозволяють йому не отримувати ліцензію, то ТОВ 2 цілком може бути платником єдиного податку. Звісно, якщо в цьому є потреба.
З іншого боку, якщо під виразом «перевиставляє» мається на увазі фактичний продаж електроенергії ТОВ 1, то така діяльність також не потребує отримання ліцензії за умови дотримання інших кількісних показників зазначених вище. Проте, враховуючи, що вироблену електроенергію на орендованій СЕС фактично споживає ТОВ 1, ці відносини варто врегулювати, обравши відповідний вид правочину. Наприклад, договір оренди цеху, в якому здійснює виробничу діяльність ТОВ 1, за умовами якого й передбачити компенсацію комунальних послуг, включно з компенсацією вартості спожитої електроенергії.
О.Єфімов,
Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді