EXPERTUS. Головбух

Питання: Я є власницею українського ТОВ. Протягом 2026 року я стаю податковою резиденткою Кіпру за правилом 60 днів і з цього моменту буду нерезиденткою України для цілей оподаткування.

Наразі на банківському рахунку компанії в Україні є приблизно 45 000 євро.

Я хотіла б виплатити ці кошти у вигляді дивідендів безпосередньо з українського рахунку компанії на мій особистий рахунок на Кіпрі, тобто як виплату дивідендів акціонеру/учаснику-нерезиденту, без переказу коштів через мій особистий рахунок в Україні.

Хотіла б уточнити:

1. Чи дозволена за чинних валютних обмежень НБУ, запроваджених на період воєнного стану, виплата дивідендів нерезиденту за кордон, і за яких умов.
2. Чи існують обмеження, які необхідно врахувати для цієї суми: місячні ліміти, період отримання прибутку, за який можуть виплачуватися дивіденди, або інші вимоги.
3. Яка ставка податку у джерела виплати застосовуватиметься відповідно до Конвенції між Україною та Кіпром про уникнення подвійного оподаткування, а також які документи будуть потрібні для застосування пільгової ставки.
4. Який момент буде найбільш доцільним для виплати дивідендів з огляду на зміну мого податкового? 

Відповідь: Відповідно до ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Аналогічно це право складає частину корпоративних прав, передбачених ст.96¹ ЦК України, відповідно до якої права учасників юридичних осіб (корпоративні права) – це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства. Ці права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об’єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об’єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ) виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, рахунок 67 «Розрахунки з учасниками» призначено для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов’язані з розподілом власного капіталу (дивіденди, повернення часток тощо).

При  цьому для обліку розрахунків за нарахованими дивідендами призначений субрахунок 671.

 

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух нерозподіленого прибутку або непокритого збитку підприємства за поточний та минулі роки, а також використання прибутку у звітному році . Це пасивний рахунок, що відображає фінансовий результат компанії.

Основні субрахунки рахунку 44:

441 «Прибуток нерозподілений»: кредитове сальдо – це прибуток, що залишився після оподаткування та розподілу.

442 «Непокриті збитки»: дебетове сальдо показує суму збитків, які ще не були покриті.

443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»: відображається використання прибутку (наприклад, для нарахування дивідендів) протягом року.

За Кт 441 та Дт 79 відображається чистий прибуток за рік.

За Дт 443 та Кт 671 нараховуються дивіденди.

Іншими словами положеннями наведеної Інструкції можна обґрунтувати, що нерозподілений прибуток і є тим джерелом, за рахунок якого здійснюється виплата дивідендів учасникам.

 

Отже, для виплати дивідендів має бути сформоване кредитове сальдо на рахунку 441. Залишок грошових коштів на рахунку в банку не завжди може свідчити про наявність прибутку, який може бути використаний для виплати дивідендів.

 

Стосовно резидентського статусу.

Нормами ПКУ регулюється статус «податкового» резидента, тобто особи, яка вважається резидентом саме для податкових відносин, а не взагалі.

Так, згідно з пп.14.1.213. п.14.1. ст.14 ПКУ резидент з числа фізичних осіб – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є: паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Отже, за наявності паспорта громадянина України позбутися податкового резидентства неможливо.

 

При цьому нерезиденти – це фізичні особи, які не є резидентами України (пп. 14.1.122 ПКУ).

Отже, набуття статусу податкового резидента Кіпру не означає втрати статусу податкового резидента України.

Дія КОНВЕНЦІЇ між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи поширюється на осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.

За ст.4 Конвенції для її цілей термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі.

Якщо відповідно до положень пункту 1 цієї ж статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається згідно з такими правилами:

1. a) вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона має місце постійного проживання, якщо вона має місце постійного проживання в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона має тісніші особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
2. b) якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має місця постійного проживання в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона зазвичай проживає;
3. c) якщо вона зазвичай проживає в обох Договірних Державах або коли вона зазвичай не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є;
4. d) якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або не є національною особою жодної з них, то компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

За ст.3 Конвенції термін «національна особа» означає будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної Держави.

 

Відповідно до ст.10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа – фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

1. a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100000 євро;
2. b) 15 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

 

За законодавством України податок на дивіденди, отримувані фізичною особою стягується за ставкою 5% (пп.167.5.2. ПКУ).

Поскільки запитувач залишається податковим агентом України,  то дивіденди мають оподатковуватися в Україні.

 

Стосовно валютних обмежень.

Відповідно до підпункту 46 пункту 14 Постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18 уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів, крім випадків здійснення переказу резидентами іноземної валюти з 13 травня 2024 року за кордон на користь іноземного інвестора/нерезидента з метою виплати дивідендів за корпоративними правами/акціями в разі одночасного дотримання таких умов:

дивіденди нараховані за результатами діяльності в періоді, що починається з 01 січня 2023 року (не включаючи виплати дивідендів за рахунок нерозподіленого прибутку за попередні періоди/резервного капіталу);

переказ іноземної валюти з метою виплати дивідендів здійснює емітент корпоративних прав/акцій, за якими виплачуються дивіденди, безпосередньо на рахунки іноземних інвесторів/нерезидентів за кордоном та/або через депозитарну систему України (на рахунок Центрального депозитарію цінних паперів, який здійснює переказ цих коштів на рахунки депозитарних установ в Україні, які надалі можуть здійснити їх переказ на рахунки іноземних інвесторів/нерезидентів виключно за кордоном);

протягом календарного місяця емітент здійснює переказ іноземної валюти з метою повернення дивідендів у межах загальної суми (ліміту), що не може перевищувати 1000000 євро (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення відповідної операції), з урахуванням того, що банк, який обслуговує емітента, зобов’язаний здійснювати операцію з переказу коштів в іноземній валюті з рахунку емітента з метою виплати дивідендів (на рахунок іноземного інвестора/нерезидента за кордоном або на рахунок Центрального депозитарію цінних паперів) з використанням автоматизованої інформаційної системи Національного банку України «Е-ліміти» у порядку, аналогічному до порядку, визначеному в пунктах 95, 97-106 розділу X Положення № 5 НБУ;

період діяльності емітента з дати державної реєстрації не менший ніж 12 місяців до дати здійснення відповідної операції;

з моменту набуття іноземним інвестором/нерезидентом права власності на корпоративні права/акції емітента, за якими здійснюється виплата дивідендів, минуло не менше ніж шість місяців до дати здійснення відповідної операції.

Такий дозвіл встановлений щодо дивідендів, які отримуються іноземним інвестором/нерезидентом. Тому цей статус доведеться довести банку, який здійснюватиме такий транскордонний переказ.

 

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді