EXPERTUS. Головбух
Питання: 24.06.2026 ТОВ «Х» подало до АТ «УКРСИББАНК» заяву про закриття поточного рахунку № UAХХХХХХХХХХХХХХХХ із дорученням перерахувати залишок коштів на рахунок Товариства № UAННННННННННН.
Зазначена заява була прийнята Банком 29.06, проте станом на сьогодні залишок коштів на вказаний у заяві рахунок не перераховано, а будь-які пояснення щодо причин затримки Товариству не надано.
22.07.2026 надійшла відповідь від Банку, про те, що з 08.07.2026 діє рішення фінмоніторингу. Разом з тим, станом на 24.06.2026 жодного рішення не існувало, банк просто заблокував кошти підприємства і не повертає.
Чи повинен банк повернути кошти навіть за наявності рішення фінмоніторингу? Видати готівкою з каси, чи перерахувати на інший рахунок у банку? Які дієві механізми повернення коштів? Чи є підстави для стягнення коштів у судовому порядку чи є позитивна судова практика? Чи можна стягнути збитки?
Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX (далі – Закон № 361-ІХ).
За ч.3 ст.1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
За ч.4. ст.1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі, зокрема, наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». У цьому разі залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Отже, незалежно від того, хто був ініціатором закриття банківського рахунку, грошові кошти клієнта банк має повернути клієнту.
Згідно зі ст. 23 Закону № 361-IX банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов’язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.
У день зупинення фінансової операції суб’єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб’єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб’єкта первинного фінансового моніторингу – про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно.
Спеціально уповноважений орган, щодо банків це Національний банк України, може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої статті 23 Закону № 361-ІХ, на строк до семи робочих днів, про що зобов’язаний негайно повідомити суб’єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.10 статті 23 Закону № 361-ІХ суб’єкт первинного фінансового моніторингу (у нашому випадку це «УКРСИББАНК») поновлює проведення фінансових операцій:
третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової операції;
негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відповідних фінансових операцій відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової операції відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 361-ІХ, повідомлення про скасування спеціально уповноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової операції;
наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій, зазначених у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій);
негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини третьої статті 31 Закону № 361-ІХ про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави.
За ч.11 статті 23 Закону № 361-ІХ банк на письмовий запит клієнта повідомляє йому у письмовій формі номер та дату рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій).
Нюанс ситуації, що у питанні, в тому, що заява подана 24.06.2026, а рішення фінмоніторингу банку виникло лише 08.07.2026. Тож станом на період часу від 24.06.2026 по 08.07.2026 ніяких рішень фінмоніторингу банку та НБУ не існувало і 2-денний строк зупинення так само, як і 7-денний строк, минули. Навіть якщо погодитися з тим, що банк прийняв заяву про закриття рахунку 29.06.2026. Отже, банк безпідставно затримав виконання розпорядження клієнта.
Винятком з наведеного є лише ситуації, коли заморожені кошти віднесені до активів, пов’язаних з тероризмом або розповсюдженням зброї масового знищення, відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону № 361-IX, або на них накладено арешт судом чи виконавчою службою. Саме по собі рішення «внутрішнього фінмоніторингу» банку чи тимчасове зупинення не дають банку права безстроково утримувати майно підприємства.
Відповідно до вказаного п.25 ч.1 ст.1 Закону № 361-ІХ замороження активів – це заборона на здійснення платіжної операції, конвертування, розміщення, руху активів, пов’язаних з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, на основі резолюцій Ради Безпеки ООН, рішень іноземних держав, суду.
Щодо судової практики слід зазначити зовсім «свіже» рішення Верховного Суду від 23.07.2026 у справі № 757/5609/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138464532). Верховний Суд виходить з того, що банк не може діяти довільно. Формального посилання на внутрішній «фінансовий моніторинг» недостатньо. Банк повинен надати належні та допустимі докази правомірності зупинення операцій понад встановлені законом строки. При цьому застосування заходів фінансового моніторингу або встановлення клієнту високого рівня ризику дає банку право розірвати договір банківського обслуговування, але водночас зобов’язує повернути залишок коштів клієнту.
Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Тут слід нагадати, що відповідно до ч.3 Ст.1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
За ст. 625 ЦК України за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання банк має сплатити 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до ст.22, ст.623 ЦК України, якщо ТОВ через заблоковані кошти зазнало збитків (наприклад, зірвалося постачання, довелося сплатити штрафи контрагентам), ці збитки можна стягнути з банку. Проте їх наявність та причинно-наслідковий зв’язок потрібно доводити документально.
Як діяти:
Крок 1. Письмова претензія банку, у якій слід зазначити всю наявну інформацію та докази; заявити вимогу перерахувати залишок коштів на вказаний рахунок протягом дня отримання претензії; попередити банк про звернення до суду з вимогами про стягнення коштів, 3% річних, інфляційних та збитків.
Крок 2. Паралельно слід поскаржитися на банк до Національного банку України.
Крок 3. Звернення до Господарського суду з позовом про визнання дій банку неправомірними, зобов’язання банку перерахувати кошти на інший рахунок позивача в іншому банку, стягнення збитків.
О.Єфімов,
Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді