“Фінансовий директор компанії”, 06/2026, червень.
«Дроблення бізнесу» — не єдиний ризик, пов’язаний із залученням у господарські операції фізичних осіб — підприємців. У разі «дроблення» ФОПи «допомагають» зменшити податкове навантаження та ризики концентрації бізнесу на одній особі (юридичній зазвичай) під час продажу товарів, надання послуг, виконання робіт.
Термін «удавана самозайнятість» запозичив автор із німецької практики. У правозастосовній практиці Німеччини вона — «Scheinselbstständigkeit». І суть її полягає в тому, що працівник вдає: він — ФОП. Насправді ж він залишається де-факто найманим працівником і бере на себе ризики статусу ФОПа, які на нього за відповідну додаткову плату перекладає роботодавець. А може, і навіть не за додаткову плату, а лише за можливість отримати роботу.
Проте таке перекладання ризиків на найманого працівника не завжди має на меті удавану самозайнятість. Буває й так, що підприємство дійсно співпрацює з ФОПом. Проте ймовірність того, що податківці в таку чесну співпрацю повірять, не дуже висока. Навіть якщо й повірять, то все одно в акті перевірки можуть написати, що не повірили. Про всяк випадок, оскільки це вважається підставою вилучення зі складу витрат платника податків вартість товарів, робіт, послуг, придбаних у ФОПа.
Повна версія статті за посиланням: https://e.fdk.net.ua/finansovyy-dyrektor-kompaniyi-2026-6/udavana-samozaynyatist-fopiv