EXPERTUS. Головбух

Питання: питання стосується списання дебіторської заборгованості, яку не можна вважати активом. Підприємство є набувачем частки у статутному капіталі іншого підприємства (яке так і не було реалізовано в 21 році) через відчужувача – венчурний інвестиційний фонд, по якому і виникла дебіторська заборгованість. Тобто проект було заморожено і чи буде його відновлено наразі невідомо.

Питання таке: чи можна списати цю дебіторську заборгованість на затрати, здати звітність, а якщо через декілька років проект буде відновлено, то чи можна повернути на баланс?

Відповідь: Списати можна не будь-яку дебіторську заборгованість, а лише ту, яка набула ознак безнадійної.

За п. 4 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» безнадійною дебіторською заборгованістю – є поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

           

            Отже, з точки зору бухобліку списати дебіторську заборгованість можна лише, якщо:

            – є впевненість про її неповернення боржником (наприклад ліквідація юридичної особи-боржника, визнання боржника банкрутом та ін.),

            – або за такою заборгованістю минув строк позовної давності.

 

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.08.1999 № 996-XIV активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Визнання активу – це процес включення об’єкта до балансу підприємства після того, як він відповідає критеріям визначення як актив згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами. Із запитання випливає, що підприємство мало намір придбати фінансовий актив – інвестицію в корпоративні права, але з якихось причин після оплати цієї інвестиції корпоративне право так і не було набуто у власність інвестора.

Відповідно до п.4 НП(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції. Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Отже, як бачимо із запитання, запитувач має ціну придбання фінансового активу, але не має самого цього активу. Залишилося лише право вимоги такого активу, що є відповідною дебіторською заборгованістю венчурного інвестиційного фонду, який і зобов’язаний або ж передати відповідний фінансовий актив запитувачу, або ж повернути кошти у разі розірвання договору.

І коли за цим зобов’язанням мине позовна давність, або ж виникнуть інші обставини, які свідчитимуть про безнадійність очікування виконання зобов’язання венчурним інвестиційним фондом (наприклад, його банкрутство), тоді й можна буде списати такий актив на витрати.

У Податковому кодексі України під безнадійною заборгованістю розуміють заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб – заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією (п. 14.1.11. ПК України)

 

Наприклад, відповідно до Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014  №372 (п. 3.5) дебіторська заборгованість, строк позовної давності якої минув і яка є безнадійною до стягнення, списується за результатами інвентаризації розрахунків на підставі рішення керівника установи з відображенням зміни результатів виконання кошторису.

 

При цьому порядок здійснення інвентаризації дебіторської заборгованості визначений у п. 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Мінфіну 02.09.2014 № 879.

Як вже було зазначено, методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість, її розкриття у фінансовій звітності та порядок її списання визначені у НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

 

Щодо повернення на баланс списаної на витрати дебіторської заборгованості, слід виходити з того, що відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Отже, повернення коштів венчурним інвестиційним фондом чи передача фінансового активу має визнаватися доходом та збільшуватиме фінансовий результат до оподаткування.

 

 

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді