Поки святий Миколай Чудотворець розкладає Вам солодощі по чобітках (а може комусь і стимул туди кладе), хочу поділитися з Вами своїми спостереженнями.

Останнім часом мої власні соціологічні опитування привели до того, що, на питання: “Чи доказували Ви колись свою неправоту?” 100 відсотків відповідей були відповідями “ні”.

Наприклад, Ви з кимось про щось поспорили. Це означає, що цей хтось стверджує одне, а Ви – протилежне. Чи можете Ви (теоретично чи практично) доказувати свою неправоту, щоб програти спір? Безглуздо навіть звучить: якщо Ви впевнені в одному, то, доказуючи протилежне (словами та діями), Ви стверджуєте це протилежне. У такому разі зникає причина для спору, так як Ви доказуватимете одне й те ж.

Я запитав у одного мого знайомого про те, чи зможе він заробити на автомобіль своєї мрії за один місяць. Це всього 17 000 доларів. Він з упевненістю відповів “ні”. Як Ви вважаєте, чи доказуватиме він своїми діями, що він зможе заробити ці гроші? Правильно: він зробить усе можливе та залежне від нього, аби довести усім, включаючи і себе самого, що він цього зробити не в змозі. Не просто чекатиме, що з того вийде, а активно діятиме. Адже свого слова треба дотримуватися. Сказав “ні”, зроби усе, щоб це слово не було порожнім. То ж хто, крім нас з Вами, є причиною тих результатів, яких ми досягли??? Хто ж крім нас з Вами ставить нам перешкоди у досягненні наших мрій???

Виходить, що для того, щоб чогось досягти, треба бути впевненим у реальності такого результату. Не у можливості і ймовірності, а саме у його реальності. Адже можливість здійснення моєї мрії і впевненість у її реальності – це не одне й те ж саме.

Якщо Ви впевнені у тому, що можете заробити 17 000 доларів за один місяць, якщо Ви вважаєте, що це на 100% реально, Ви чинитиме ті дії, які спрямовані на настання саме такого результату.
А якщо Ви маєте сумніви у можливості настання такого результату, то чинитимете навпаки, адже сумніви – це впевненість у можливості недосягнення певного результату, у можливості існування протилежного результату. Сумніваючись хоча би на краплиночку, Ви стверджуєте, що за певних обставин досягнути потрібного результату неможливо. А стверджуючи це, Ви вчиняєте дії, спрямовані не недосягнення потрібного результату. І що більше Ви сумніваєтесь, то більше Ви здійснюєте дій, що віддаляють Вас від того, чого Ви, хочете.

Сумніваючись у тому, що Ви можете заробити 17 000 доларів за один місяць, Ви стверджуєте, що обставини можуть скластися саме так, що Ви цю суму не заробите. Навіть якщо Ви зробите усе від Вас залежне. Але усі Ваші дії, які Ви вчинятимете, думаючи про бажаний результат, будуть спрямовані як на його досягнення, так і на те, щоб його не досягнути. А обсяг дій, які Ви вчинятимете на шкоду собі, буде прямо пропорційний обсягу Ваших сумнівів. Чим більше Ви сумніваєтесь, тим далі Ви від бажаного результату.

То ж чи варто сумніватися??? Може краще, прийнявши якесь рішення, не сумніваючись втілювати його???