Якщо Вам захочеться образитися…

Як часто Ви ображаєтеся на людей? Я, наприклад, давно вже не ображався. З того часу, як усвідомив, що в тому немає сенсу. Про це писав і раніше: https://yefimov.com.ua/?p=478.

 

Та от сьогодні відсутність сенсу у тому, щоб ображатися, хочу пояснити Вам ще й таким. Згадайте як Ви були на похованні знайомого, друга чи родича. Стоїш отак біля труни і згадуєш життя, як зустрічалися, спілкувалися, раділи чи сумували разом і… ображалися. І от на думку приходить нікчемність тих образ у порівнянні зі смертю близької людини. І сам собі кажеш: дурний був, що образився через якусь нікчемну дрібницю; не варто життя того, щоб витрачати його на образи; знав би, що стоятиму отак і думатиму отак, то ніколи не образився б.

Так знаєте ж точно, що неодмінно прийде той час, коли згадаєте усі свої образи і скажете собі: знав би, що стоятиму отак і думатиму отак, то ніколи не образився б.

 

Є такий фільм «Таємниця смерті». І в ньому є таке: «Якщо щось має значення у порівнянні зі смертю, то воно дійсно має значення».

 

Тож, якщо Вам захочеться на когось образитися, порівняйте ту образу зі смертю.

 

 

що мотивувати ефективніше?

Як ВИ знаєте, то де ВИ є, хто ВИ є, що у ВАС є – то усе результат ВАШИХ дій. А дії, як відомо, самі є результатом. Їх спричинюють наші думки. Наше мислення. Щороку дивлюся на студентів, які приходять на першу лекцію і усвідомлюю, що усі вони досягнуть різних результатів у своєму професійному житті. І причиною тому є те, як вони мислять.

 

Уявіть собі два випускника одного університету. Через п’ять років один створив свій власний бізнес і заробляє 5 тисяч доларів на місяць. А інший себе продовжує шукати і «перебивається» випадковими заробітками, заробляючи при цьому 5 тисяч гривень. Зрозуміло, що різниця в їхніх результатах пояснюється різницею в їхніх діях. А от ця остання різниця й пояснюється тим, що один з них має мислення людини, що заробляє 5 тисяч доларів, а інший – мислення того, хто заробляє 5 тисяч гривень.

 

У житті ми зустрічаємо багато людей. І результати, досягнуті декотрими з них, нас цікавлять істотно. Нас цікавлять результати, досягнуті нашими дітьми, результати досягнуті нашими колегами, нашими працівниками. І ми намагаємося вплинути на ті результати.

 

Але досить часто ми намагаємося впливати на дії людини, а не на її мислення. Вплинувши на дії, ми змінюємо їх і отримуємо потрібний результат. Вплинувши на мислення, ми отримуємо дії, а ті вже приводять до потрібного нам результату.

І з точки зору результату може здатися, що особливої різниці у тому немає. Та усе ж…

 

Наприклад, якщо ВИ хочете, щоб ВАША дитина гарно вчилася і отримувала гарні оцінки в школі, ВИ можете впливати на її дії, пообіцявши, що купите їй новий смартфон, якщо вона закінчить школу на відмінно. І вона це зробить. І ВИ отримаєте результат. Однак це буде результат її дій, а не мислення. Мислення (бажання гарних оцінок) буде ВАШИМ. Гадаю, немає сенсу пояснювати, як закінчить школу така дитина наступного року, якщо ВИ їй нічого не пообіцяєте. ВИ не вплинете на її дії, так само як на них не вплине її мислення. Адже ВИ впливали на дії, а не на мислення. От воно й залишилося таким як було.

 

Інший приклад. ВИ стимулюєте свого найманого працівника грошовою премією. Таке стимулювання впливає на дії, оскільки їх причиною є бажання отримати премію. А потім ВИ перестаєте цього працівника стимулювати премією. Гадаю, не важко спрогнозувати результат.

 

Олександр Ніл у своїй книзі «Виховання свободою» писав: «Усі нагороди, оцінки й екзамени лише відволікають від дійсного розвитку особистості».

 

І якщо ВИ свої зусилля спрямуєте на те, щоб сформувати у ВАШОЇ дитини мислення успішної людини, такої людини, для якої результат у вигляді атестату відмінника є результатом її бажання вчитися, а не бажанням отримати новий смартфон, то, навряд чи я помилюся, якщо стверджуватиму, що такий результат ВАМ до вподоби буде більше.

 

Якщо ВАШ працівник буде прагнути творчо виконувати свою роботу, а не працюватиме на премію, то ВАМ буде набагато приємніше виплатити такому працівнику премію. Чи я помиляюся???

 

Резюмуючи, скажу так: мотивувати мислення – набагато ефективніше та цікавіше, аніж мотивувати дії. Якщо ВИ виховаєте дитину з тим мисленням, якого прагнете, то ВАМ не доведеться усе життя мотивувати її.

думки, дії, результат

Знаєте, чим відрізняється від ВАС людина, яка досягла результату, який би ВИ самі хотіли досягти? Наприклад, чим від ВАС відрізняється людина, яка заробляє стільки, скільки ВИ би хотіли заробляти? Або чим від ВАС відрізняється людина, яка має таку фізичну форму, яку ВИ би хотіли мати?

Відповідь буде в кінці.

Усі ми досягли якогось певного результату в житті: в професійному, сімейному, матеріальному та в інших планах. І цей результат ми досягли завдяки вчиненим нами діям. Можна цей результат ще «списати» на певні обставини, але ж у ці обставини ми потрапили також завдяки нашим діям. Знаєте, як в тому анекдоті: «Я завжди знаходжу вихід із будь-якої ситуації. Але найбільше мене цікавить питання, як я знаходжу туди вхід?»

Перш ніж вчиняти будь-яку дію, ми про неї думаємо. Кожна дія є результатом нашої думки. Як ми думаємо, так ми і вчиняємо. Як ми вчиняємо, такий результат ми й маємо. Тож, щоб прийти до іншого бажаного результату необхідно вчинити дії, які до цього результату приведуть. А для того, щоб ці дії вчинити треба їх попередньо обдумати, треба щоб ці дії спочатку народилися у нашій свідомості у вигляді думок.

Тож маємо: щоб отримати інший результат, ніж ми вже отримали, треба інакше подумати, ніж ми думали заради вже отриманого результату. Ейнштейн притримувався думки про те, що той образ мислення, який завів ВАС туди, де ВИ є, ніколи не заведе ВАС в інше місце. Буквально це виглядає так: ВИ навряд чи опинитеся в бані, якщо думатимете про те, що ВАМ треба купити хліба.

І це ніби просто звучить, але на практиці, виявляється дуже складним для усвідомлення. Коли до мене прийшов колега і сказав, що хоче заробляти втричі більше, ніж заробляє, я йому порадив думати як людина, яка заробляє втричі більше, аніж він. У відповідь я отримав низку заперечень, аргументів та обґрунтувань про те, що він і так думає, як людина, яка заробляє втричі більше. Але чомусь не заробляє.

Буває так, що людина, яка хоче отримати якийсь бажаний результат, копіює дії, які привели інших до такого результату. Залишаючи при цьому свої «старі думки».

Якось мій друг – італієць запитав у мене, чи схудне він, якщо харчуватиметься і навантажувати себе фізично так, як це роблю я, але протягом місяця. Я йому відповів, що він досягне певного результату через місяць, але потім усе повернеться назад. І причиною тому буде його повернення до «старих думок».

Саме з цієї причини «не працюють» ніякі дієти і люди скаржаться на те, що немає сенсу цілий місяць «сидіти на кефірі», оскільки потім усе, що «скинув», повертається назад дуже швидко.

Якщо хтось хоче бути струнким усе своє життя, він має усе своє життя мати думки стрункої людини. Зміняться думки і уся «стрункість» зникне разом з ними.

Тому немає сенсу копіювати чиїсь дії, а не думки. ВАШІ «старі думки» будуть вступати в конфлікт з ВАШИМИ новими скопійованими діями і будуть конфліктувати з ними аж поки не зміняться: або ВИ почнете думати інакше, або ж ВАШІ дії «підлаштуються» під ВАШІ «старі думки».

А ще Ейнштейн стверджував, що проблема не може бути вирішена на тому рівні, на якому вона виникла. Треба перейти на інший рівень. Іншими словами, якщо ВАШІ думки привели до якоїсь проблеми, то ВАМ потрібні зовсім інші думки для її вирішення.

Гадаю, відповідь на поставлені на початку запитання ВИ вже й так знаєте. Чи ще ні?

 

 

Що то значить, жити через силу

Вам хочеться зранку вставати з ліжка? Вам хочеться йти на роботу? Вам хочеться займатися фітнесом чи спортом? Вам хочеться, щоб вихідні дні закінчилися якомога швидше? Вам хочеться прибирати в хаті?

Якщо Ваша відповідь на усі ці запитання чи на більшість з них «ні», то Ви себе примушуєте робити усі ті перелічені дії. Але ж з них складається більша частина Вашого життя. Виходить, що більшу частину Вашого життя Ви примушуєте себе. Ви примушуєте себе жити.

Вам того хочеться?

Для чого жертва

Коли Ви розповідаєте співрозмовнику те, що йому не цікаво і він вимушений це слухати, то він є жертвою. Коли ж Ваш співрозмовник розповідає те, що Вам абсолютно не цікаво, то жертвою є Ви.

 

Навіщо спілкуватися із жертвою?

 

Заради чого ВИ працюєте?

Заради чого ВИ працюєте? Дехто працює заради грошей, а дехто – заради самої роботи. Першим задоволення приносить результат, фінансовий результат. Другим – сам процес. Других у моєму житті зустрічається значно менше. Я зустрічав людей, які кажуть що їм подобається і процес, і результат. Але при цьому вони зауважують, що робота, яка не приносить гроші, їх не влаштовує.

Якщо зважити на час, який ми витрачаємо на процес і на результат, то перевага буде на боці процесу. На те, щоб отримати зарплату люди взагалі час не витрачають. Вона просто зараховується двічі на місяць на рахунок в банку. А от на сам процес ми витрачаємо п’ять днів на тиждень по вісім годин. І якщо нехтувати процесом, тобто працювати заради грошей, не отримуючи при цьому задоволення від самої роботи, то неважко порахувати, скільки часу ми живемо без цього самого задоволення.

Тест для цього дуже простий: якщо вечір п’ятниці ВАМ приємніший за понеділковий ранок, то задоволення ВИ отримуєте точно не від роботи, а від її відсутності у ВАШОМУ житті.

 

То заради чого ВИ працюєте?

 

Успіх чи удача

Успіх чи удача: що би Ви хотіли? Успіх випадковим не буває. Випадковою буває лише удача. Успіх – це результат Ваших дій. Удача – результат чогось іншого, але точно не Вашої діяльності. Який з двох результатів Ви можете повторити? Та й взагалі, який з них Ви можете отримати?

Людина, яка бажає успіху, вчиняє певні дії для того, набуває досвіду, вмінь та знань. Той, хто покладається на удачу – просто чекає на неї, лежачи на дивані. Що Вам більше до вподоби?

Прагнути стабільності – прагнути минулого

Колись вже писав про стабільність, про те, що її не існує. Вона існує лише в уяві тих, хто її прагне. Йшлося того разу про гарантії, які людина прагне отримати у своєму житті, а насправді ж просто перекладає на інших відповідальність за це саме власне життя (http://yefimov.com.ua/?cat=5).

Цього разу пропоную подивитися на стабільність з іншого боку.

Коли людина хоче стабільності, вона хоче чогось відомого їй, того, що вона вже знає. А знати вона може лише те, що вже сталося з нею. У минулому…

Знати щось із майбутнього неможливо. Можна лише здогадуватися, очікувати. Коли ж людина очікує в майбутньому таке, що з нею вже відбувалося в минулому, коли вона хоче того, що їй відомо, вона говорить про стабільність. Адже усе нове, несподіване, неочікуване – це усе з майбутнього.

Людина, яка прагне стабільності, насправді ж просто відмовляється від нових вражень, від того, що її може здивувати. Вона живе у минулому.

Це все рівно, що очікувати на чудо і одночасно хотіти стабільності, тобто хотіти, щоб воно не сталося.

То ж чи дійсно ВАМ потрібна стабільність?

Чому дорослим подобається святкувати дні народження?

Навряд чи помилюся, якщо скажу, що багато хто з дорослих святкує свій день народження і йому це подобається. Чи не так?

А як Ви вважаєте, чому дорослим подобається святкувати дні народження? Багато хто відповідає, що це можливість зустрітися з друзями і поспілкуватися. Але для того, щоб зустрітися з друзями, з якими дійсно хочеться зустрітися і поспілкуватися, день народження не потрібен. Якщо є таке бажання не станете ж Ви чекати дня народження.

Та й щодо спілкування на дні народження маю великі сумніви. Просто згадайте, як саме відбувається це свято. Сказали тост, випили, закусили, вийшли подихати нікотином, і нове коло. Необхідність придумати тост, музика та дещо розслаблений стан внаслідок дії алкоголю навряд чи сприяють спілкуванню. Чи Ви іншої думки?

Подарунки? Можливо вони є тим, що приваблює дітей у дні народження. А от щодо дорослих, маю сумніви. Адже матеріальний стан нашого життя вже сягнув того рівня, коли дефіцит речей майже зник. То ж очікувати, що Вам подарують на день народження те, чого Ви не маєте змоги придбати самостійно, навряд чи вдасться. Адже сьогодні майже усе можна купити. Питання лише в наявності коштів. Якщо ж у Вас не вистачає грошей на нове авто чи квартиру, то самі оцініть, наскільки ймовірно, що Вам їх подарують на день народження.

Часто помічав, що подарунки, отримані на день народження, «передарюють» наступному імениннику. Один мій знайомив якось зробив помітку на подарованій йому пляшці віскі і подарував її далі. За п’ять місяців він отримав цю саму мічену пляшку як подарунок з приводу професійного свята.

Тож, подарунки в день народження дорослої людини я би не став вважати тим, заради чого доросла людина цей день народження святкує. Якщо святкує, то гроші й на речі має. А як не має грошей на речі, то й святкувати навряд чи буде за що.

Залишається ще одна причина. Я її назвав «відчуття свого місця у суспільній ієрархії». У серіалі «Картковий будиночок» якось дружина політика запитала у чоловіка, чого від нього хотіла журналістка. Відповідь була такою: «Як усі люди, місця за столом».

Усі запрошені на день народження «вимушені» хвалити іменинника, називати його розумним, гарним, добрим… А якщо ці слова звучать від людини, яка сама займає високе місце у суспільній ієрархії, то й значимість самого іменинника істотно зростає. Як Ви вважаєте, скільки людей з Вашого ж оточення хотіли би, щоб на дні народження їх вітали відомі письменники, артисти, журналісти, впливові люди…?

Якщо Ваша відповідь: «Багато», то Ви знаєте, що є основною причиною для того аби святкувати день народження.

Можете заперечувати усе написане вище, а можете просто поміркувати про це. І погодитися, або не погодитися.

якою людиною Ви хотіли би бути?

Вітаю Вас,

 

навряд чи помилюся, якщо скажу, що у Вашому оточенні є люди, з якими легко спілкуватися, які усе спрощують і з проблеми роблять дрібницю, яку самі ж легко усувають, або допомагають усунути її іншим, переводять усе складне на жарт, завдяки чому усе таке складне швидко вирішується.

А є й такі, які з дрібниці роблять проблему, вирішувати яку маєте обов’язково Ви. У поїздку на відпочинок забула людина купальник, і усі навколо мають перейматися тим, щоб цю проблему якось нівелювати. Або на вечері у колі друзів виявляється, що ця людина постує і усі навколо винні, що пісної їжі виявилося занадто мало. Тобто є такі люди, перебування з якими поруч майже завжди вимагає пошуку шляхів вирішення їхніх проблем (які по суті і проблемами не є).

Наступного разу на відпочинок чи у подорож Ви поїдете з першими чи з другими?

Чи захочете Ви постійно шукати, як вирішити ту чи іншу проблему такого компаньйона? Чи може захочете відпочити з тим, кого втішати та заспокоювати постійно не треба?

А ще таке питання: ким Ви себе хочете бачити: першим чи другим?

 

 

Олександр Єфімов

http://yefimov.com.ua/