Як ВИ знаєте, то де ВИ є, хто ВИ є, що у ВАС є – то усе результат ВАШИХ дій. А дії, як відомо, самі є результатом. Їх спричинюють наші думки. Наше мислення. Щороку дивлюся на студентів, які приходять на першу лекцію і усвідомлюю, що усі вони досягнуть різних результатів у своєму професійному житті. І причиною тому є те, як вони мислять.

Уявіть собі два випускника одного університету. Через п’ять років один створив свій власний бізнес і заробляє 5 тисяч доларів на місяць. А інший себе продовжує шукати і «перебивається» випадковими заробітками, заробляючи при цьому 5 тисяч гривень. Зрозуміло, що різниця в їхніх результатах пояснюється різницею в їхніх діях. А от ця остання різниця й пояснюється тим, що один з них має мислення людини, що заробляє 5 тисяч доларів, а інший – мислення того, хто заробляє 5 тисяч гривень.

У житті ми зустрічаємо багато людей. І результати, досягнуті декотрими з них, нас цікавлять істотно. Нас цікавлять результати, досягнуті нашими дітьми, результати досягнуті нашими колегами, нашими працівниками. І ми намагаємося вплинути на ті результати.

Але досить часто ми намагаємося впливати на дії людини, а не на її мислення. Вплинувши на дії, ми змінюємо їх і отримуємо потрібний результат. Вплинувши на мислення, ми отримуємо дії, а ті вже приводять до потрібного нам результату.

І з точки зору результату може здатися, що особливої різниці у тому немає. Та усе ж…

Наприклад, якщо ВИ хочете, щоб ВАША дитина гарно вчилася і отримувала гарні оцінки в школі, ВИ можете впливати на її дії, пообіцявши, що купите їй новий смартфон, якщо вона закінчить школу на відмінно. І вона це зробить. І ВИ отримаєте результат. Однак це буде результат її дій, а не мислення. Мислення (бажання гарних оцінок) буде ВАШИМ. Гадаю, немає сенсу пояснювати, як закінчить школу така дитина наступного року, якщо ВИ їй нічого не пообіцяєте. ВИ не вплинете на її дії, так само як на них не вплине її мислення. Адже ВИ впливали на дії, а не на мислення. От воно й залишилося таким як було.

Інший приклад. ВИ стимулюєте свого найманого працівника грошовою премією. Таке стимулювання впливає на дії, оскільки їх причиною є бажання отримати премію. А потім ВИ перестаєте цього працівника стимулювати премією. Гадаю, не важко спрогнозувати результат.

Олександр Ніл у своїй книзі «Виховання свободою» писав: «Усі нагороди, оцінки й екзамени лише відволікають від дійсного розвитку особистості».

І якщо ВИ свої зусилля спрямуєте на те, щоб сформувати у ВАШОЇ дитини мислення успішної людини, такої людини, для якої результат у вигляді атестату відмінника є результатом її бажання вчитися, а не бажанням отримати новий смартфон, то, навряд чи я помилюся, якщо стверджуватиму, що такий результат ВАМ до вподоби буде більше.

Якщо ВАШ працівник буде прагнути творчо виконувати свою роботу, а не працюватиме на премію, то ВАМ буде набагато приємніше виплатити такому працівнику премію. Чи я помиляюся???

Резюмуючи, скажу так: мотивувати мислення – набагато ефективніше та цікавіше, аніж мотивувати дії. Якщо ВИ виховаєте дитину з тим мисленням, якого прагнете, то ВАМ не доведеться усе життя мотивувати її.