Опубліковано в газеті “Бухгалтерія” № 12 (1103), 24 березня 2014 року, стор.47-49

З 1 вересня 2013 року в Україні діють трансферні ціни. За таким «занадто розумним» терміном криється система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, які ПКУ вважаються контрольованими. До таких операцій відносяться будь-які господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами – нерезидентами, у певних випадках – з пов’язаними особами – резидентами, а також господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5% і більше нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5% і більше нижчою, ніж в Україні .
Крім того, для віднесення вказаних вище операцій до контрольованих має бути дотриманий ще й кількісний критерій: вказані операції визнаються контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів грн. (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік (пп.39.2.1.4 ст.39 ПКУ).

Податковий контроль
Наслідком здійснення контрольованих операцій ПКУ відзначає обов’язок платників податків, які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, надавати звіт про контрольовані операції «центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику» до 1 травня року, наступного за звітним (пп.39.4.3 ст.39 ПКУ). Але відповідно до Постанови КМУ від 01.03.2014 р. № 67 «Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів» органу з об’єднаними функціями (а це був Міндоходів) більше не існує. Натомість вже в процесі відновлення Державна податкова служба України (далі – ДПСУ), підпорядкована Мінфіну. Виходячи з формулювання опису функції цієї служби у зазначеній постанові, а саме: «Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску», доходимо висновку, що саме їй необхідно буде надавати звіт.
Цей звіт повинен подаватися засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Форма такого звіту (уточнюючого звіту) встановлена наказом Міндоходів від 11.11.2013 р. № 669 .
В УПК № 699 зазначається, що першим звітним періодом для подачі Звіту про контрольовані операції є 2013 рік
Якщо платник податку звітував не про всі контрольовані операції, чи взагалі не звітував про них та місцева ДПІ (що будуть відновленні замість місцевих управлінь Міндоходів) під час виконання нею функцій податкового контролю виявила факти проведення таким платником податків контрольованих операцій, про які звіт не подано, вона надсилає повідомлення про виявлені контрольовані операції до ДПСУ. Сам платник податків, стосовно якого таке повідомлення направлено, також інформується податківцями в десятиденний строк з дня його надсилання до ДПСУ.
Реакція ДПСУ на таке повідомлення полягає в тому, що вона надсилає платнику податків запит про такі виявлені податківцями контрольовані операції. Такий запит не може бути надісланий раніше, ніж платник податків вправі звітувати про такі операції, тобто не раніше 1 травня року, що слідує за звітним. Тобто до 1 травня поточного року запит податківців щодо контрольованих операцій, здійснених у 2013 році, суперечитиме нормам ПКУ.
Отримавши такий запит, платник податку протягом місяця зобов’язаний подати первинну документацію щодо окремих контрольованих операцій, зазначених в запиті, та іншу документацію для обґрунтування відповідності договірних цін вказаної контрольованої операції рівню звичайних цін. Дещо більший обсяг інформації у цьому разі повинен надавати на такий запит великий платник податків. Її обсяг визначено в пп.39.4.8. ст.39 ПКУ.
Міністерство доходів і зборів в УПК № 699 пояснило, що у таких випадках «платники податків повинні подати належним чином завірені копії первинних документів, що фіксують здійснення окремих контрольованих операцій, що зазначаються у запиті про такі контрольовані операції». Тобто оригінали віддавати податківцям не потрібно.
У разі якщо на запит платник податків подав документацію не в повному обсязі та/або було встановлено відхилення ціни контрольованої операції від звичайної ціни за результатами моніторингу цін у контрольованих операціях ДПСУ надсилає такому платнику податків запит з вимогою додатково подати протягом 30 календарних днів документацію та/або обґрунтування визначення звичайної ціни такої операції.
Ще одним наслідком здійснення контрольованих операцій, щодо яких у податківців виникли запитання до платника податку, є проведення спеціальних перевірок – перевірок контрольованих операцій. Підставами для таких перевірок є:
а) надсилання повідомлення про виявлені контрольовані операції;
б) виявлення за результатами моніторингу відхилення цін контрольованої операції від рівня звичайних (ринкових) цін;
в) неподання платником податку звіту про контрольовані операції;
г) неподання платником податків або подання з порушенням вимог ПКУ документації про контрольовані операції.
Таку перевірку проводять співробітники місцевих ДПІ. Їх очолює посадова особа ДПСУ. Про таку перевірку платника податків податківці повинні повідомити не пізніше ніж за 10 днів до її початку та одночасно направити йому запит про надання документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій. ПКУ забороняє під час проведення такої перевірки перевіряти додержання інших вимог податкового чи іншого законодавства. Аналогічним чином під час проведення документальної планової перевірки платника податків ПКУ забороняє податківцям перевіряти питання трансфертного ціноутворення.
Тривалість перевірки контрольованих операцій не повинна перевищувати шести місяців.
За результатами перевірки податківці складають акт (якщо виявлено порушення щодо застосування трансферних цін) або довідку (якщо таких порушень не виявлено) . На акт платник податку у разі незгоди з висновками перевірки або фактами та даними, викладеними в акті, має право подати свої заперечення протягом 30 календарних днів з дня отримання цього акта. При цьому платник податків має право подати разом із запереченнями або в погоджений строк документи (їх завірені копії), що підтверджують обґрунтованість заперечень. Такі заперечення повинні бути розглянуті податківцями протягом 10 робочих днів, що настають за днем їх отримання, а платнику податків повинна бути надіслана відповідь у порядку, визначеному ПКУ для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Далі відбувається вже звична процедура отримання платником податків податкового повідомлення-рішення та його оскарження в адміністративному чи судовому порядку. На вибір скаржника.
Платник податку, який сам переконався у тому, що помилився із застосуванням трансферної ціни, має право здійснити самостійне коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань. Таке коригування проводиться платником податків протягом календарного року шляхом відображення в податковій декларації або шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків у порядку, визначеному ПКУ. При цьому сума заниження податкового зобов’язання (недоплати), розрахована в результаті здійснення платником податків самостійного коригування податкових зобов’язань, повинна бути сплачена у строк не пізніше граничного строку сплати відповідного податку, за податковий період, в якому таке коригування було здійснено.
Якщо в результаті самостійного коригування чи дій податківців були донараховані податкові зобов’язання такому платнику, то його контрагент також має право відкоригувати свої податкові зобов’язання в протилежний бік, у бік зменшення. Таке коригування в ПКУ називається пропорційним коригуванням.
Якщо таке пропорційне коригування було здійснено платником податків на підставі податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов’язань його контрагентові, та таке повідомлення-рішення потім було скасовано в ході його оскарження, то платник податків, що здійснив пропорційне коригування, проводить тепер зворотне коригування, підставою для якого є повідомлення Міністерства доходів і зборів (відтепер – ДПАУ). До такого повідомлення повинні додаватися розрахунок зворотного коригування та копія відповідного судового рішення про скасування рішення про нарахування податкових зобов’язань. Строк для проведення зворотного коригування 20 днів з моменту отримання повідомлення.
При цьому платник податків, який здійснює зворотне коригування не вважається порушником податкового законодавства і штрафні санкції йому не нараховуються.

Відповідальність у сфері трансферних цін
Застосування трансферних цін має також і свої особливості щодо відповідальності за його неправильне вчинення. Так, якщо платник податку не подав звіт про проведені ним протягом року контрольовані операції, він має сплатити штраф у розмірі 5% загальної суми контрольованих операцій (п.120.3 ст.120 ПКУ). Якщо виходити з кількісного критерію контрольованої операції у 50 млн. грн. на одного контрагента, то мінімальний штраф складе 2,5 млн. грн.
Причому цей штраф стосується й тих випадків, коли у своєчасно поданому Звіті не зазначені окремі контрольовані операції. Міністерство доходів і зборів у УПК № 699 стосовно такого часткового «незвітування» виходить з того, що стосовно не зазначеної у Звіті контрольованої операції слід стверджувати, що Звіт щодо неї не подано взагалі, і тому повинен бути нарахований та сплачений «штраф у розмірі 5% від суми контрольованої операції, не зазначеної у поданому Звіті». Такий самий штраф на думку Міністерства доходів і зборів застосовується й у випадку подання Звіту про контрольовані операції із запізненням. В УПК № 699 ця точка зору обґрунтовується тим, що «платники податків, які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати Звіт про контрольовані операції до 1 травня року, наступного за звітним. Таким чином, подання Звіту із запізненням прирівнюється до неподання Звіту».
Однак з висновками податківців, викладеними в УПК № 699 не тільки можна, але й необхідно не погоджуватися. Штраф встановлено за неподання звіту взагалі, а не за повноту і достовірність розкриття інформації у ньому про контрольовані операції або подання із запізненням. Останнє порушення з точки зору ПКУ не створює негативних ніяких наслідків. А виявлення ж податківцями не «задекларованих» операцій запускає особливу процедуру податкового контролю за визначенням цін в контрольованих операціях, що детально розглянуто у п.39.5 ст.39 ПКУ .
Великий платник податків, який не виконав вимоги щодо подання документації про контрольовані операції, запитаної ДПАУ, має сплатити штраф у розмірі 100 розмірів мінімальної заробітної плати.
На зазначені штрафи не поширюється фактичне звільнення від штрафних санкцій, встановлене пунктом 20 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення». Так, відповідно до вказаної норми, штрафні санкції за порушення норм ПКУ щодо застосування трансферних цін, вчинені у період з 1 вересня 2013 року по 1 вересня 2014 року, застосовуються у розмірі 1 гривня за кожне порушення.
Про це зазначено і в УПК № 699: «штраф у розмірі 1 гривня застосовується за заниження податкового зобов’язання за період з 1 вересня 2013 року по 1 вересня 2014 року внаслідок застосування платником у контрольованих операціях цін, що не відповідають рівню звичайних цін, виявленого самостійно платником податку або за результатами перевірки контролюючим органом».
Отже, нараховувати самі податкові зобов’язання з податку на прибуток і ПДВ за порушення законодавства про трансферне ціноутворення податківці мають право, та, скоріше за все, ретельно його реалізовуватимуть. А от штрафні санкції щодо таких донарахованих податкових зобов’язань, встановлені ст.123 ПКУ у вигляді штрафу в 25% від донарахованих сум податкового зобов’язання, та 50% у разі повторного протягом 1095 днів донарахування, до 1 вересня 2014 не застосовуватимуться.
Міністерство доходів і зборів в УПК № 699 вказує на те, що у випадку помилок при застосуванні трансферних цін, платник податку має право у звичайному порядку самостійно здійснити коригування податкових зобов’язань платником податку. У разі здійснення самостійного коригування в уточнюючих розрахунках на суму заниженого зобов’язання платник податку повинен нарахувати і сплатити штраф у розмірі 3 відсотки.
При цьому «у разі якщо платник здійснює самостійне коригування податкових зобов’язань у зв’язку з коригування ціни контрольованої операції, проведеної у звітному періоді, у податковій декларації за цей звітний період, яку платник подав з урахуванням коригувань до контролюючого органу до закінчення встановленого Кодексом граничного терміну для подання декларації, штрафні санкції, передбачені ст. 50 Кодексу, не застосовуються».