Один мій клієнт уклав з дружиною шлюбний договір (контракт), за яким, усе, що він купить і зареєструє, як її власність, належатиме їй одній, а не їм обом. І от коли такого майна назбиралося певна кількість, його дружина вирішила розірвати з ним шлюб. А коли він попросив її повернути йому куплене ним майно, вона образилася. Адже він їй обіцяв і це вже належить їй. «Це ж чесно», – сказала вона.

Він у свою ж чергу пояснив їй таке: «Я тебе фактично купив. Заплатив за тебе, як за дружину, певним майном, яке на тебе зареєстрував. Ти йдеш від мене і я втрачаю те, за що я заплатив. То ж я й хочу повернути собі те, що я за тебе заплатив. Угода не відбулася. Вона розірвана тобою. Адже коли ти повертаєш бракований товар у магазин, ти ж гроші їм не залишаєш за нього, а вимагаєш їх тобі повернути. То поверни мені те, що я за тебе заплатив як за дружину. Ти виявилася бракованою дружиною».

Якщо Ви гадаєте, що це занадто цинічне пояснення, то я з Вами згоден. Проте яке влучне, точне, зрозуміле і чітке. Та ще й коротке. Правда ж?

Але іноді коротка цинічність та чіткість у висловлюваннях допомагає набагато швидше зрозуміти те, ПРО ЩО САМЕ ми говоримо. А буває й так, що усвідомивши те, що ми робимо насправді, ми можемо кардинально змінити своє ставлення до того, що збираємося зробити. Простіше: якщо Ви чітко зрозумієте, що саме Ви робите, то можете передумати це робити. Приклад? Будь ласка:

Аборт (Христианская притча) Пришла как-то к старцу некая семейная пара.

— Отче, — говорит супруга, — я ожидаю ребёнка, а у нас уж и так четверо детей; коли пятый родится — не проживём. Благословите сделать аборт.

— Вижу, живётся вам не просто, — отвечает старец, — что ж, благословляю вас убить своего ребёнка. Только убивайте старшую дочь, ей ведь уже пятнадцать лет: чай, пожила уже на свете, кое-что повидала, а тот кроха и лучика солнечного ещё не видел, несправедливым будет лишать его этой возможности.

В ужасе женщина закрыла лицо руками и зарыдала.