Опубліковано в журналі “Головбух” № 14 (877), 14 квітня 2014 р. (стор. 29-32)

Питання: Які податкові наслідки у підприємства виникають внаслідок втрати основних засобів, МБП та інших запасів внаслідок подій у Криму?

Відповідь: Чинним податковим та бухгалтерським законодавством не врегульовано питання правового режиму майна, що залишилося на території Автономної Республіки Крим після її окупації. Наразі у ВРУ розглядається проект Закону України «Про правовий режим тимчасово окупованої території» № 4497-1. Відповідно до ст.6 цього законопроекту влада обіцяє охороняти майно: «на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України». Та незалежно від того, чи набуде чинності ця норма, майно резидентів України й на сьогодні де-юре охороняється державою. Тобто юридичні дії щодо такого майна слід вчиняти так само, як і юридичні дії стосовно будь-якого іншого майна на території України.

Відповідно до п.14.1.27. ст.14 ПКУ витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Отже вибуття активів є витратами у розумінні зазначеної норми.
Згідно з п.140.4. ст.140 ПКУ платник податку проводить оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Такі методи встановлені п.16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 751/4044.
При цьому обов’язковою є проведення інвентаризації, оскільки відповідно до пп. «г» п.9 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за № 202/412, при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) така інвентаризація є обов’язковою.
Для того, щоб стосовно майна (основних засобів, МБП та інших запасів), яке залишилося на території АРК, можна було вчинити певні юридичні дії, слід провести вказану у попередньому абзаці інвентаризацію де-юре. Де-факто ж потрібно відповідно до п.11.6 вказаної вище Інструкції скласти акт інвентаризації, в якому перелічити усе майно, яке знаходиться (залишилося) на вказаній окупованій території, тобто визнати його втраченим. Після цього, варто звернутися до правоохоронних органів із заявою про відкриття кримінального провадження за фактом, наприклад, крадіжки, що є складом злочину, передбаченого ст.185 ККУ . Адже майно знаходиться у володінні інших осіб, які ним заволоділи шляхом привласнення.
Відповідно до ст.214 КПКУ слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ст.221 КПКУ слідчий, прокурор зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.
Таким чином, заявивши про крадіжку майна на території АРК, можна зазначеним чином отримати документальне підтвердження факту кримінального провадження щодо крадіжки майна.
Зазначені документи (акт інвентаризації, заява про злочин та копії документів з кримінальної справи) можна вважати достатнім документальним підтвердженням вибуття активів, що у свою чергу призводить до витрат, про які йдеться у п.14.1.27. ст.14 ПКУ. Звичайно краще було би мати якийсь вирок з підтвердженням факту викрадення, проте, на думку автора, факту відкриття кримінального провадження теж має вистачити для підтвердження факту викрадення.
Відповідно до п.140.3. ст.140 ПКУ до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України. Тому розраховувати на право зменшити базу оподаткування податком на прибуток за рахунок таких втрат не варто. А от обов’язку збільшення оподатковуваного доходу за рахунок втрачених у Криму товарів можна уникнути.

Щодо основних засобів слід зазначити, що відповідно до п.146.16. ст.146 ПКУ у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об’єкта основних засобів.
Це підтверджується і положенням пп.14.1.191. ст.14 ПКУ, згідно з яким не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

ПДВ при цьому на вартість таких основних засобів не нараховується, оскільки відповідно до п.189.9. ст.189 ПКУ у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Однак, норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Сподіватися, що наведена норма буде застосована податківцями так само як і платником податку можна, але слід усвідомлювати ризик коригування податківцями податкового кредиту на суму ПДВ із залишкової вартості таких основних фондів, викрадених в результаті окупації Криму. Тому тим платникам податків, які не готові ризикувати взагалі, доведеться безпідставно нарахувати ПДВ на операцію з умовного продажу вкрадених окупантами основних засобів. Хто ж вважає справедливим не платити ПДВ з операції «викрадення» окупантами основних засобів, може ризикнути та скористатися другою частиною п.189.9 ст.189 ПКУ.
Дещо більше ризику включає в себе п.198.5. ст.198 ПКУ стосовно товарів, вкрадених окупантами. Відповідно до цього пункту платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, в тому числі, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У цьому разі на відміну від ситуації з основними засобами, норми, яка би звільняла від нарахування ПДВ на умовний продаж, не те що не існує, існує навіть протилежна. Хоча можна поставити під сумнів той факт, що вкрадений окупантами товар використовується в операції, що не є господарською діяльністю платника податку, ну хоча би тому, що він взагалі не використовується, і взагалі не в операції, проте слід визнати, що ризик нарахування податківцями під час перевірки ПДВ на вартість викраденого товару є істотним. Ну хіба що з патріотичних міркувань податківці не стануть наповнювати бюджет за рахунок біди платника податку.