Кажуть, що я вмію пояснювати. Перевіримо?

У Поліни Дашкової в романі «Источник счастья» прочитав таке: «Свобода и бессмертная душа суть одно и то же. Кто отказывается от свободы, теряет душу и становится машиной».

Пропоную такий експеримент: спочатку Ви пояснюєте цю думку собі самі і лише потім читаєте моє пояснення. Домовились?

Отже, пояснюю. Джерелом того, що ми створюємо, є або наш розум, або наша душа. Ними ми керуємося у своїх вчинках. Розум оперує власним та чужим досвідом, тобто тими поняттями та тієї інформацією, які йому відомі. Наприклад, створити сайт адвокатської фірми розум може, дослідивши сайти інших адвокатських фірм та узагальнивши усе найкраще, що він там знайде. Вийде така собі ідеальна копія.

Душі ж досвід не потрібен, вона творить з нуля, вона не обмежена якоюсь відомою інформацією, якоюсь відомою уявою, чиїмсь досвідом.

Розум художника перемальовує картини інших, слідкуючи, щоб усе співпадало ідеально, а душа – пише свою картину.

Виходить, що розум діє в межах відомого, тобто він не є вільним вийти за межі відомого, він діє без СВОБОДИ.

Душа ж нічим не обмежена, вона вільна, їй не потрібні якісь відомі речі, щоб створити щось нове. Вона творить у СВОБОДІ.

Отже, безсмертна душа – це і є у своїй суті СВОБОДА! Відмовившись від СВОБОДИ у своїй діяльності, ми не творимо, ми копіюємо вже кимось створене: нами чи ще кимось, повторюємо вже вчинене кимсь, вчиняємо як роботи.

Гадаю, що Вадим Зеланд у творі «Трансерфинг реальности» це пояснив дуже просто: «Разум может создать безукоризненную копию, но оригинал способна создать только душа».

Співпало моє пояснення з Вашим?