Як часто ми виправдовуємося у нашому житті. А чи замислювалися Ви, що таке виправдовування та чи варто це робити? Я дещо замислився і дійшов от якої думки: виправдовуватися – це перекладати вину за якісь несприятливі небажанні події, факти на інших людей чи на якісь обставини (нібито об’єктивні). Наприклад, якщо ми запізнилися, то зустрівшись, вибачаємося, посилаючись на сніг, який зашкодив рухові транспорту, а нам – приїхати своєчасно.

Але ж перекласти на когось чи на щось можна лише те, що існує. Ми не можемо перекласти те, чого немає. А те, що ми перекладаємо на когось – це вина у настанні несприятливих наслідків. Отже, перекладаючи на когось чи на щось саме цю вину, ми ВИЗНАЄМО ЇЇ ІСНУВАННЯ та лише намагаємося довести свою власну непричетність до неї, гадаючи, що хтось нас вважає винними.

Як юрист можу сказати, що вина – це суб’єктивне ставлення до вчиненого тієї особа, яка це вчинила.

Якщо ж ми вчиняємо усе можливе та залежне від нас, робимо це від серця, то місця вині немає. А отже немає того, що треба на когось чи на щось перекладати. Отже немає потреби й виправдовуватися. І як висновок: виправдовується лише той, хто вважає себе винним.

Наприклад, якщо людина запізнилася на 10 хвилин, ми можемо їй сказати, що у неї виріс хвіст. Скоріше за все вона розсміється, але навряд чи стане виправдовуватися. Але якщо ми її звинуватимо у запізненні, то скоріше за все почуємо якісь виправдовування.

То ж чи варто виправдовуватися невинному?

«Меня кто-нибудь станет презирать? Это его дело. Мое же дело – не оказаться достойным презрения вследствие какого-либо поступка или слова».Марк Аврелий, «Наедине с собой»