Мій лист до нашого Моніторинга. 10 листопада 2014 року

Мої Вам вітання,

останні два тижні займаюся «начиткою» лекцій з Цивільного права України студентам. І от, коли дійшов час пояснювати про такий спосіб заміни кредитора у зобов’язанні, як відступлення вимоги, я навів студентам такий приклад.

Українські гривні – це не гроші насправді, а зобов’язання НБУ про щось незрозуміле, адже справжніх українських грошей ніхто не бачив. А самі по собі гривневі купюри відрізняються одна від одної номіналом зобов’язання НБУ, оскільки вартість друкування купюри у 100 і 5 гривень навряд чи істотно відрізняється.

Коли у магазині ми щось купуємо, то розраховуємося не грошима, а фактично зобов’язаннями НБУ. І від репутації НБУ залежить ціна його зобов’язань. Учора за кілограм сиру в магазині брали 75 «зобов’язань» НБУ, а сьогодні – вже хочуть 85. Падає репутація НБУ, дешевшають його зобов’язання. І в очікуваннях ще більшого падіння цієї репутації ми намагаємося ці зобов’язання поміняти на те, що не так швидко знецінюється. Ми позбуваємося гривень, міняючи їх на товар. До сиру довіра вища, аніж до НБУ.

Отже, звичайний розрахунок гривнями насправді є відступлення права вимоги від НБУ, тобто приклад заміни кредитора у зобов’язанні. Кредитор замінюється, а боржник залишається той самий – НБУ.

Як на мене, то я би віддав перевагу грошам, а не зобов’язанням НБУ. Або хоча би зобов’язанням Державної резервної служби США.

А Ви?