Часто доводиться чути скарги одних людей на інших. І хоча мені дуже подобається вислів Ангели Меркель про те, що краще говорити з людиною, аніж про неї, все ж доводиться іноді вислухувати й про людей.

Мало зустрічав менеджерів, які би не скаржилися на підлеглих, на їхню поведінку у певних ситуаціях. Настільки часто, що зумів навіть знайти унікальну відповідь на будь-яке запитання типу: «Чому він так вчинив?».

ВІДПОВІДЬ: «ТОМУ ЩО ВІН ТАКА ЛЮДИНА!»

Кожна людина має право бути сама собою. Усе, що я можу, – це сприймати її такою, яка вона є, а можу не сприймати. Змінити людину під мої особисті смаки, вимоги та бажання – задача надскладна. А з урахуванням кількості людей, яких Ви хотіли би змінити під себе, – взагалі нереальна. З цього приводу є цікава думка, вичитана мною: «Що за нісенітниця у тому, що існує сотня різних навіть суперечливих поглядів на те, якими люди мали би бути, люди все рівно залишаються такими, якими вони є» («Was f?r ein Unsinn, abgesehen davon, da? es hundert verschiedene, sich oft ganz und gar widersprechende Ansichten davon gibt, wie die Menschen sein sollen, bleiben die Menschen so, wie sie sind.» Herbert Rosendorfer, «Briefe in die chinesische Vergangenheit»).

Звинувачувати людину у тому, що вона є такою, якою вона є, все рівно, що вимагати, щоб вода перестала бути мокрою, а вогонь пекучим. Тож, якщо маєте бажання звинувачувати когось, звинувачуйте себе.

Ось Вам рецепт від римського імператора: «Что дурного или необычного в том, если необразованный человек поступает как таковой? Подумай, не следует ли винить себя в том, что ты не ждал от такого человека такого рода поступков». (Марк Аврелий, «Наедине с собой»).

ПОРАДА: якщо ВАМ не вдається знайти спільну мову з кимось, не звинувачуйте його у цьому. Просто скажіть собі: «Він така людина».

Мені допомагає не нервуватися.