Опубліковано в газеті “Бухгалтерія” № 11 (1164), 25 травня 2015 року, стор.69-70

За виразом Томаса Хакслі «Правда у чистому вигляді полягає в тому, що життя, удача та щастя кожного з нас, а також, у тій чи іншій мірі усіх тих, хто пов’язаний з нами, залежать виключно від наших знань правил гри».

Не є виключенням і правила гри в анулювання реєстрації, учасниками якої час від часу стають органи фіскальної служби і платники ПДВ. Приводом для написання статті стала поява чергового листа ДФС, в якому розглянуто проблему неприйняття декларації у зв’язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ. Мова йде про Лист № 565[1], де по суті йдеться про правила, за якими органи ДФС мають грати з метою виграти у платника ПДВ. Виграшем у цьому разі є неприйняття декларації у зв’язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ.Лист містить алгоритм дій контролюючого органу для правомірного анулювання реєстрації платника ПДВ, тому він починається цитуванням ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої «органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Платникам ПДВ також не завадило би знати правила, за якими гратимуть податківці, оскільки в цьому разі платники гратимуть усвідомлено, тобто керуватимуть ситуацією, а не вона керуватиме ними. Адже «те, що вам вдалося усвідомити, ви можете контролювати, у той час як неусвідомлене вами тримає під контролем вас» (Ентоні де Мелло «Усвідомлення»).

Алгоритм дій податківців

Алгоритм поведінки контролюючого органу, спрямований на неприйняття декларації з ПДВ, повинен починатися з того, що згідно з п.49.8 ст.49 ПКУ «прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу». Під час виконання цього обов’язку уповноважена особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених п.48.3 та п.48.4 ст.48 ПКУ. Серед цих реквізитів зазначено й «індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період». Отже відсутність такого податкового номеру в зазначеному реєстрі тлумачитиметься податківцями як відсутність обов’язкового реквізиту, а значить, і наявність права контролюючого органу не приймати декларацію з ПДВ. Це випливає з п.48.7 ст.48 ПКУ, яким встановлено, що «податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу».

Для того, щоб позбавити платника ПДВ можливості вказати індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників ПДВ, треба провести процедуру анулювання такої реєстрації, врегульовану ст.184 ПКУ та розділом V Положення № 1130[2].

Однією з підстав анулювання реєстрації платника ПДВ, що ґрунтується на ініціативі контролюючого органу, є наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (пп. «ж» п.184.1 ст.184 ПКУ та п.5.1 розділу V Положення № 1130).

Для того, щоб такий запис в ЄДР з’явився, існує правовий механізм внесення його до реєстру, передбачений ст.19 Закону № 755[3]. Відповідно до ч.12 ст.19 Закону № 755 «у разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов’язаний надіслати поштовим відправленням протягом п’яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки». А згідно з ч.14 ст.19 Закону № 755 «у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу».

Повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням може з’явитися відповідно до розділу XII Порядку № 1588[4], відповідно до якого «при виконанні інших службових обов’язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків» (п.12.2). В п.12.5 вказано: «Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи оперативним управлінням буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу фіскальної служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною 12 статті 19 Закону[5]».

Тож алгоритм поведінки контролюючого органу такий, як показано на рисунку.

Алгоритм дій платників

Протидіяти діям податківців можна шляхом унеможливлення реалізації алгоритму, розглянутого в попередньому розділі, шляхом його переривання на будь-якому етапі реалізації. Тобто необхідно зіграти за правилами, встановленими державою. Що це означає?

По-перше, треба бути присутнім за місцезнаходженням платника ПДВ. Тобто за місцем, що зазначено в ЄДР, повинна знаходитися людина, яка зможе сказати представникам контролюючого органу, що вона є представником платника податку, уповноваженим зустрічати представників контролюючого органу та спілкуватися з ними.

По-друге, треба контролювати поштову кореспонденцію. Враховуючи, що державний реєстратор не настільки зацікавлений у тому, щоб платник податку не міг подати декларацію з ПДВ, наскільки зацікавлений у цьому контролюючий орган, навряд чи від такого реєстратора слід чекати умисного надсилання ним повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки таким чином, щоб платник податків його не отримав.

По-третє, необхідно своєчасно надіслати у відповідь на отримане повідомлення державного реєстратора реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Це позбавить державного реєстратора підстави для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження зазначених відомостей.

Врешті решт можна скористатися «порадою», наданою у Листі № 565, а саме: «в разі встановлення платником податків порушення його прав або в разі виникнення спірних ситуацій з питань прийняття податкової звітності або при прийнятті контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, такий платник податків має право відповідно до статті 56 Кодексу оскаржити рішення контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку».

Ось такі правила гри, за якими контролюючий орган намагатиметься позбавити платника ПДВ подати декларацію з ПДВ. Залишилося лише усвідомити ці правила, щоб керувати грою, а не бути керованим нею, та зіграти на виграш. Тоді, напевне, й варто сподіватися на удачу, про яку казав Томас Хакслі.

Рис.1. Послідовність дій з анулювання реєстрації платника ПДВ

[1] Лист ДФС у Київській області від 23.02.2015 р. № 565/10/10-36-11-01-10. Опубліковано на с._____ (прим. ред.).

[2] Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. № 1130. Опубліковано: Податок на додану вартість: документи, адміністрування, звітність: Збірник систематизованого законодавства. – 2015. – Вип.4. – С.______ (прим. ред.).

[3] Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (прим. ред.).

[4] Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588 прим. ред.).

[5] У даному випадку йдеться про Закон № 755 (прим. ред.).