Продовжуючи думку стосовно того, що люди є такими, якими вони є, і немає сенсу витрачати енергію на те, щоб їх змінити, цього разу хочу зупинитися на гідності і приниженнях.

Одна знайома якось мені скаржилася: «Хіба можна мене так принижувати? У мене ж є гідність. Хіба можна її так ламати?» І так їй то боліло, що вона ні про що інше думати не могла. Лише про принижену свою гідність.

Я придумав спосіб їй допомогти і вона сказала, що мені то вдалося.

Розповідаю: я запропонував їй уявити свою гідність нібито то такий собі, наприклад, олівець чи держак від лопати. Поставити його на відстані 35 метрів від себе і, сидячи на ганку свого будинку, спостерігати, як інші люди (ті самі, яких змінювати немає сенсу) той олівець намагаються зігнути, принизити, образити… Але ж той олівець не вона сама, хто спостерігає за такими «знущаннями» над олівцем. То просто олівець, який стоїть далеко від неї. І от інші люди витрачають купу сил і часу, щоб тому олівцеві нашкодити. У той час, як вона просто спостерігає за цим.

У кожного з нас свій олівець, своя уява про свою особисту гідність. Але скільки часу ми витрачаємо на те, щоб той олівець захистити від інших, як глибоко переживаємо, коли хтось на той олівець не так, як ми вважаємо за потрібне, подивився. Та хіба є сенс так глибоко перейматися тим, що люди, яких ми змінити не можемо, «знущаються» над якимось олівцем?

Чи вартий той олівець таких наших переживань? Адже той, ким Ви є насправді до олівця ніякого відношення не має. Той, хто Ви є насправді цілком залежить від Ваших вчинків, думок, сказаних Вами слів, а не від того, що інші люди зроблять з тим олівцем. Тим більше не від того, що ті люди про цей олівець думають.

А ще, подивіться тут: https://www.youtube.com/watch?v=b7YgOOdO6OM&app=desktop

Уважно дивіться з 31 секунди. Там працюють люди, які не витрачають час на те, щоб спостерігати за олівцем. Ці люди переймаються тим, щоб Вам було ЗАТИШНО!!!