Давно вже Вам нічого не писав. Бо пишу тоді, коли маю потребу написати, а не потребу нагадати про себе. От вона й виникла.

Колись давно я вже звертався до теми образ: це коли одна людина ображається на іншу. Ображена людина зовні має вигляд сумної, сердитої, непривітної, а в середині (в душі) носить увесь той негатив, що й називається образою на іншу. Помітьте, що і зовні і в середині страждає не той, на кого ображаються (він може іноді навіть й не здогадується про те, що хтось на нього ображається, або просто забув про те). А от той, хто ображається: саме він носить у собі увесь тягар образ.

Недавно помітив, що наша наймолодша донька буває ображається на когось. Щоранку (поки їдемо з нею у школу з дому) розмовляю про те та інше з нею. І ось прийшов час пояснити їй шкоду від ображання на когось. А тут в нагоді трапилось таке:

«Якось до Вчителя прийшов учень і попросив, щоб той навчив його пробачати. Вчитель сказав учню взяти мішок і класти в нього камінь щоразу, коли він ображається. Дуже скоро учень ледве-ледве ходив з важким мішком, наповненим гострим камінням. «Ось бачиш, – сказав Вчитель. – Те ж саме відбувається і в твоїй душі. Образи стають важким тягарем, який щодня з тобою. Образи заважають йти далі. Просто викинь ці камені. А наступного разу, коли захочеш образитися – згадай і пробач».

Відтепер, щойно помічу, що донька на когось образилася, кажу: «Щось рюкзак у тебе став важкий. Не хочеш той камінь викинути?»

А Ви часто носите мішок з камінням?