Чи варто бути роздратованим?

Пустая лодка

Дзэнская притча

Лин-чи рассказывал:

Когда я был молодым, мне нравилось плавать на лодке. У меня была маленькая лодка: в одиночестве я отправлялся плавать по озеру и мог часами оставаться там.

Однажды я сидел с закрытыми глазами и медитировал. Была прекрасная ночь. Какая-то пустая лодка плыла по течению и ударилась о мою. Во мне поднялся гнев! Я открыл глаза и собирался обругать побеспокоившего меня человека, но увидел, что лодка пуста. Моему гневу некуда было двигаться. На кого мне было его выплёскивать? Мне ничего не оставалось делать, как вновь закрыть глаза и начать присматриваться к своему гневу. В тот момент, когда я увидел его, я сделал первый шаг на моём Пути.

В эту тихую ночь я подошёл к центру внутри себя. Пустая лодка стала моим учителем. С тех пор, если кто-то пытался обидеть меня и во мне поднимался гнев, я смеялся и говорил:

— Эта лодка тоже пуста.

Я закрывал глаза и направлялся внутрь себя.

P.S. Одна знайома запитала в мене, чи часто я роздратовуюсь. Буває, коли не встигну подумати. Коли ж подумаю, що саме є причною мого роздратування, то усвідомивши, що крім мене самого інших причин не існує, не роздратовуюсь. Немає на кого.

Якщо, наприклад, у мене не виходить що-небудь пояснити дітям, студентам чи працівникам нашої Фірми, то не виходить це саме у мене. Саме я не вмію пояснити, а не вони не вміють зрозуміти. Коли я зумію пояснити, вони зрозуміють. Або ж інакше: коли вони зрозуміють, що я їм пояснюю, то означає, що я навчився пояснювати.

Щоб пояснити їм, треба знайти спосіб у собі, як це зробити. Якщо я роздратуюсь, то хто буде шукати цей спосіб? Людині, яка у гніві вийшла із себе, залишається лиш одне – повернутися.

То ж чи варто витрачати час і сили на роздратування?

 

Залишити відповідь