Сьогодні на семінарі з цивільного процесуального права одна студентка піднімає руку, бажаючи відповісти на запитання. Встає, а руки тремтять. Запитую, чому вона хвилюється. Відповідає, що хвилюється, бо бажає отримати оцінку «відмінно». Я відкриваю журнал, ставлю їй оцінку «відмінно» і кажу, що оцінка вже є і хвилюватися вже немає ані підстав, ані сенсу. Кажу, що може відповідати вже без хвилювання. Однак хвилюватися вона не припинила, не змогла.

І я собі подумав, скільки ж ми шкодимо школярам та студентам оцінками. Більшість з них вчиться заради оцінок, а не заради знань.

Скажу Вам таке: за 25 років моєї професійної практики жоден з клієнтів не запитав у мене, яку оцінку я отримав з цивільного, цивільного процесуального чи будь-якого іншого права. Клієнтів цікавили мої знання та фаховість.

А якби Ви були міністром освіти, Ви би скасували оцінки в навчальних закладах?