На семінарі запитую: «Хто буде відповідати?».

Встає студентка і говорить: «Я спробую».

Кажу: «Не треба пробувати. Треба відповідати».

Вона каже: «Я мала на увазі, що я постараюся дати правильну відповідь».

Кажу: «І старатися не треба. Треба відповідати».

Чи не замислювалися Ви над тим, що птахи не пробують і не стараються літати? Вони просто літають. Квіти не пробують і не стараються рости. Вони просто ростуть. Риби не стараються плавати і не пробують це робити. Вони просто плавають.

То чому, на Вашу думку, люди стараються, пробують, намагаються жити, працювати, відповідати на семінарі з цивільного процесуального права? Чому люди не можуть просто жити, працювати, відповідати на запитання? Чому вони стараються та пробують це робити?

Може тому, що не впевнені у собі, проте впевнені у тому, що можуть помилитися? І яким буде те життя, яке ми витрачаємо на те, щоб пробувати і старатися жити, замість того, щоб просто жити?

Як на Вашу думку?