Про успіх, якого прагну я

02/07/2011

Любі мої суспільні Люди!

Гадав, що закінчив доносити Вам мої власні думки, усвідомлення про те, що таке успіх, що таке працювати без страху не отримати «дякую» чи посмішку вдячності, а просто творити приємне людям, бути собою, незалежно від того, сприймають тебе таким чи не сприймають, і усе ж бути сприйнятим, отримати те ж «дякую». Однак останній наш корпоратив наштовхнув мене на думку про те, що висловився я не зовсім вдало і зрозуміло.

Зібралися наші Колеги з метою поспілкуватися про те, що варто у житті робити: розглядати себе як товар і показувати людям з вигідного боку, чи стати таким, якого з усіх боків було не соромно показати, щоб навіть у думках був відсутній страх того, що люди зможуть побачити мене таким, який я є насправді.
Поговорили, а потім пограли у гру під назвою «Кандидат у президенти». Суть її полягає у тому, щоб пояснити раніше сказану фразу кандидатом у президенти, яка могла би зашкодити іміджу майбутнього президента так, щоб такої шкоди уникнути. Наприклад, на питання: «Ви казали, що в результаті Вашої діяльності в Україні не буде пенсіонерів. Що Ви маєте на увазі?» виграшною (бо це гра) є відповідь: «За мого президентства пенсіонери незалежно від віку зароблятимуть нарівні з працюючими, зрівняються з ними за доходами, а тому пенсіонери перестануть виділятися бідністю». Ідея гри полягає у тому, щоб «навчитися спілкуватися з клієнтами, відповідати на їхні каверзні питання, викручуватися з будь-якої ситуації». Бо це нібито корисно для нашої роботи.

Як на мене, ідея такої гри вчить не бути такою людиною, якій не соромно (перш за все перед собою) за те, що вона така є. Така гра якраз і вчить тому, з якого боку себе показати Клієнту чи Покупцю, щоб його обдурити стосовно того, які ми є насправді, як показати товар з вигідного боку, заховавши при цьому невигідний. І це замість того, щоб спрямувати свої зусилля на те, щоб цього невигідного боку взагалі позбутися.

А тепер хочу повторитися, незалежно від того, як Ви до того поставитеся: успіх – це не визнання наших заслуг, це можливість творити, не очікуючи якогось визнання. Успіх – це коли щось робиш так, як тобі підказують совість і душа, позабувши при цьому про майбутню чиюсь оцінку зробленого нами, якою б вона не була.

То ж успіхів ВАМ справжніх, а не показних!!!

Залишити відповідь