Коли мені бажають щось на професійну тему, то, зазвичай, бажають вдячних клієнтів. А ще щоб вони були неконфліктними, тобто щоб мені з ними було комфортно працювати. Десь я розумію таких адвокатів, адже їм хочеться зосередитися на роботі, а не на врегулюванні питань з самим клієнтом.
Насправді ж мені до вподоби працювати зі «складними» клієнтами. І що складніший клієнт, тим цікавіше мені з ним працювати. І все тому, що такі «складні» клієнти вчать мене набагато більше, аніж «комфортні» клієнти. Висуваючи якісь вимоги, ставлячи якісь нові незвичні задачі, «складний» клієнт вимушує мене інакше дивитися на ситуацію, інакше сприймати саму таку задачу.
Ну, наприклад, коли клієнт ставить задачу, яку виконати неможливо (принаймні, на перший погляд), то міркувати над цією задачею я маю набагато більше. І коли я знаходжу вирішення, то воно збагачує мій професійний досвід на відміну від раніше відпрацьованих схем. І такий досвід мене тішить.
Так само і в готельній нашій діяльності: коли до нас в Затишний чи в Затишну приїжджають занадто «вибагливі» люди, то саме вони вчать нас приймати «вибагливих» гостей. А комфортні гості нас цьому не вчать. Вони лише розслабляють нас своїм комфортом.

Тож якби мені довелося вибирати між «складним» і «комфортним» клієнтом, я виберу «складного».

Вірите?