Чи замислювалися Ви над тим, для чого існує межа наших можливостей? Я от останнім часом часто про цю межу чую. Сьогодні читав у Коельо таке: «Себе можна пізнати лише після того, як відкриєш межі своїх власних можливостей» («11 хвилин»).

Джон Стюарт Міл вважав, що «учень, від якого ніколи не вимагали неможливого, ні на що здатен».

А у Андрія Макаревича є такі слова про сенс життя: «Все виражи минуя на пределе, При этом веря, что предела нет».

Ми можемо усе життя уникати пізнання нами таких наших меж, прагнучи жити в спокої і комфорті, але в такому випадку ризикуємо померти, так і не пізнавши себе.

А якщо узяти на себе зобов’язання, пообіцяти комусь зробити щось на перший погляд неможливе, то намагання це зробити принаймні покажуть нам межі наших можливостей.

Кілька років тому я запропонував моїм колегам велотур до Великих Круч. Це 150 км. від Києва. Для тих, хто з Вас на велосипеді 150 км не їздив, ця відстань здається за межею можливого. А для моїх колег вона вже навіть не на межі. Межа набагато далі цієї відстані.

Тож, межі наших можливостей ми часто встановлюємо самі, чим самі собі й шкодимо.

На думку В.Чепового, «Ніколи не заробить мільйон доларів людина, яка вважає, що це багато».

А на Вашу думку, мільйон доларів – це багато?