Опубліковано в журналі “Заработная плата”, № 9 (122) за вересень 2016 року, стор. 16-20

Так вже сталося в нашій країні у ці часи, що важко відрізнити політичний PR від реально конструктивних вчинків політиків, реформи від того, що називається видимістю їх проведення…

От і судова реформа не виняток. Важко зараз однозначно сказати, чи приведе вона до реальних змін у правосудді, чи стане прикриттям для продовження того, що у нас називають суддівським свавіллям. Про це можна буде сказати лише з часом.

Проте однозначно можна сказати, що те, що відбувається у цій сфері, про якісь певні рухи влади свідчить. І ці рухи спрямовані на надання правосуддю більшої об’єктивності, прозорості, контрольованості та фаховості. Принаймні має повністю оновитися персональний склад касаційних судів та істотно підвищиться їх дохід.

Але про все окремо.

Підвищення ролі адвокатури.

Закріплюється на законодавчому рівні право на професійну правничу допомогу. У певному сенсі таке право існувало й раніше, однак новим є те, що суб’єктом надання професійної правничої допомоги є адвокатура. При цьому захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюється виключно адвокатом. Об’єктивності заради слід зазначити, що законом можуть бути встановлені винятки з цього правила, але доки закону з такими винятками ще немає. Тож, адвокатам доведеться попрацювати: без них в суді можна буде хіба що самому захищати себе.

            Мова як критерій інтелектуального рівня.

Якось пояснював своєму російськомовному знайомому, що спілкування гарною і правильною українською мовою вимагає певних інтелектуальних зусиль для людини, що звикла до російської. Він не одразу повірив. Потім та лише після того, як цілий день провів, спілкуючись виключно українською. Каже, що втомився під кінець дня.

Судова реформа передбачає провадження судочинства і діловодства в судах України державною, тобто українською, мовою. Хоча при цьому суди мають гарантувати право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Проте в будь-якому разі процесуальні документи складатимуться українською.

Мабуть цікаво було би послухати депутатів, якщо би такий самий принцип був уведений й у самій Верховній Раді.

Крок до прецедентного права.

Прецедентним правом є таке, одним із джерел якого окрім законів є судові рішення певних судів. З набранням чинності новою редакцією Закону «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, повинні враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права. На відміну від прецедентного права український суд має право відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, однак зобов’язаний при цьому одночасно навести відповідні мотиви такого відступу. Іншими словами суддя, який відступає від позиції Верховного Суду має обґрунтувати помилковий характер такої позиції. Уявіть собі, яку сміливість і бажання на це повинен мати такий суддя. Може зросте роль науково-правової експертизи, адже помилку ВСУ саме з наукової точки і можна обґрунтувати.

Присяжні засідателі.

Від декларації про їх існування судова реформа переходить до правового наповнення інституту присяжних засідателів. Інститут народних засідателів при цьому ліквідовується.

Цікавим є те, що:

• список присяжних засідателів затверджуватиметься територіальним управлінням Державної судової адміністрації за списками, складеними відповідними місцевими радами. Для того, щоб потрапити до цього списку необхідна згода потенційного засідателя і його відповідність певним критеріям;
• потрапляють у цей список, тобто стають присяжними, на три роки;
• функції присяжних виконують такі особи протягом не більше одного місяця щороку;
• однією з вимог до присяжного є володіння українською;
• на період виконання обов’язків присяжного за особою зберігається робоче місце. Роботодавець не вправі заборонити виконання функцій присяжного;
• присяжні засідателі будуть вчиняти правосуддя також і в господарських судах;
• обирати присяжних на кожну судову справу буде автоматизована система.

Судів стане трошки менше.

Із системи судоустрою зникають існуючі вищі спеціалізовані суди. Не буде тепер Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого адміністративного суду та Вищого господарського суду. Третьою і останньою найвищою судовою ланкою буде Верховний Суд. Він же буде й єдиною касаційною інстанцією.

Однак з’являться нові судові інстанції, аналогів яких ми ще не бачили в Україні: Вищий суд з питань інтелектуальної власності; Вищий антикорупційний суд. Вони хоч і називаються вищими, проте здійснюють правосуддя як суд першої інстанції у справах, що віднесені до їх компетенції. А переглядати та перевіряти обґрунтованість і законність їх рішень буде вже Верховний Суд.

Суддею такого Вищого суду з питань інтелектуальної власності може стати не лише суддя, а й патентний повірений чи адвокат, який має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності щонайменше п’ять років.

На мою думку, виокремлення таких судів в окрему систему, а не просто як спеціалізацію в рамках загальних судів, свідчить про те, що захист інтелектуальної власності (а її оборот в Україні за підрахунками фахівців сягає 3 млрд. доларів щороку) та боротьба з корупцією повинні набрати певного значення та відповідних «оборотів». Більших, аніж на сьогодні.

Нова структура Верховного Суду.

Верховний Суд перестане бути однорідним і поділиться вже не на палати, як це було раніше і є сьогодні, а на окремі суди. З палат залишиться лише Велика Палата Верховного Суду. А от іншими підрозділами Верховного Суду стануть Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд і Касаційний цивільний суд. Відповідно до спеціалізації суддів. Очевидно, що Касаційні суди здійснюватимуть ті повноваження, що відводяться нині Вищим спеціалізованим судам, а Велика Палата здійснюватиме виключні повноваження щодо усіх судових спеціалізацій. Проте слід дочекатися змін у процесуальні кодекси, щоб із впевненістю про це говорити.

Стати суддею Верховного Суду зможе не лише суддя апеляційного чи місцевого суду, а й особа, що має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років, а також досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років.

Підняття престижу «бути суддею».

Статус судді має бути піднятий не лише (хоча й не без того) щодо матеріального забезпечення, а й з точки зору надання певних соціальних гарантій.

Так, суддя визнається особою недоторканною. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду. Суддю не можна притягнути до відповідальності за ухвалене ним судове рішення.

Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення судді може бути повідомлено лише Генеральним прокурором або його заступником. Суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності лише на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника. Проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням лише Генерального прокурора або його заступника, керівника регіональної прокуратури або його заступника.

Окрім престижу, піднято й вимоги до суддів.

Заборонено перебування на посаді судді одночасно із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Судді, які є власниками акцій або володіють іншими корпоративними правами чи мають інші майнові права або інший майновий інтерес у діяльності будь-якої юридичної особи, що має на меті отримання прибутку, зобов’язані передати такі акції (корпоративні права) або інші відповідні права в управління незалежній третій особі (без права надання інструкцій такій особі щодо розпорядження такими акціями, корпоративними або іншими правами, або щодо реалізації прав, які з них виникають) на час перебування на посаді судді. Проте відсотки, дивіденди та інші пасивні доходи від майна, власником якого він є, суддя вправі отримувати.

Закон не лише встановлює певні обмеження, пов’язані з перебуванням на посаді судді, а й передбачає механізми контролю за життям судді: моніторинг способу життя судді відповідно до закону. Результати такого моніторингу способу життя судді можуть використовуватися для оцінки дотримання суддею правил суддівської етики. Тож суддя із власною яхтою чи палацом повинен буде попіклуватися про те, щоб витримати такий моніторинг його способу життя.

Декларація щодо майнового стану та доходів судді (а цілком логічно й витрат) здійснюватиметься щодо кожного судді щонайменше один раз на п’ять років, а також частіше за відповідним запитом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або Вищої ради правосуддя.

Крім того, суддя буде зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію родинних зав’язків, у якій мають бути вказані у тому числі прізвища, імена, по батькові осіб, з якими у судді є родинні зв’язки, місця їх роботи (проходження служби), займані ними посади, якщо такі особи є або протягом останніх п’яти років були членами та працівниками різних органів державної влади та інших органів, а саме Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, суддями, працівниками апарату суду, прокурорами, працівниками правоохоронних органів (органів правопорядку), адвокатами, нотаріусами та ін. Це мабуть для того, щоб хабар судді за неправомірне рішення не можна було дати, шляхом оплати адвокатських чи нотаріальних послуг його дружини, чоловіка, сина чи дочки…

Крім того, суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності, яка складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. У такій декларації суддя має задекларувати, у тому числі своє твердження про відповідність рівня життя судді наявному в нього та членів його сім’ї майну і одержаним ними доходам, невчинення корупційних правопорушень, невтручання у правосуддя, яке здійснюється іншими суддями та інше…

Цікаві аспекти дисциплінарної відповідальності суддів.

Окрім порушення засад судочинства (гласності, відкритості, рівності…) підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відтепер буде незазначення ним в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Отже те, чим раніше зловживали судді, а саме ігнорування аргументів сторони у спорі, тепер стане для них небезпечним.

Крім того, підставою для притягнення судді до відповідальності буде здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна. Елітні фітнес-клуби та ресторани для судді стануть зоною підвищеного ризику.

Окрім попередження, догани, тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя за вчинення дисциплінарного проступку суддю може бути переведено судді до суду нижчого рівня або навіть звільнено з посади.

            І щодо матеріального забезпечення суддів.

Це одне з найболючіших і найцікавіших питань, яке поділило суспільство на тих, хто «за», і тих, хто «проти». Особисто моя думка полягає в тому, що оплата праці судді має бути конкурентною, тобто юрист на посаді судді, під суворим контролем усіх органів влади, журналістів і суспільства, повинен мати можливість чесно заробляти на гідний рівень життя. При цьому я вважаю гідним рівнем життя не мінімальну і не середню зарплату українці, а зарплату, яка дає можливість чесно придбати житло, авто і сходити в кіно чи театр, поїхати на відпочинок за кордон, повечеряти у ресторані, купити одяг не в секонд-хенді.

Оплата праці судді складатиметься з так званого базового розміру посадового окладу, регіональних  коефіцієнтів і доплат за вислугу років, за перебування на адміністративній посаді в суді, за науковий ступінь, за доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) 30 мінімальних заробітних плат (на сьогодні це 43 500 грн)– судді місцевого суду;

2) 50 мінімальних заробітних плат (на сьогодні це 72 500 грн) – судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду;

3) 75 мінімальних заробітних плат (на сьогодні це 108 750 грн) – судді Верховного Суду.

Доплата за вислугу років складатиме від 15 до 80% посадового окладу. А регіональний коефіцієнт (наскільки великим є місто, в якому працює суддя) – від 1,1 до 1,25. Кандидат наук матиме доплату у розмірі 15%, а доктор – 20%.

Крім того суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу та службове житло за місцем знаходження суду.

І не менш цікавим фактом є те, що протягом шести місяців з дня набрання чинності Законом «Про судоустрій і статус суддів» має бути створений новий Верховний Суд та призначені його судді. Тобто йдеться про повне «перезавантаження» принаймні ВСУ.