Опубліковано в журналі “Головбух”, № 37 (996), 10 жовтня 2016 року, стор. 42-44

Підприємство — платник ПДВ отримало у фінансовий лізинг обладнання від нерезидента. Таке обладнання було введено в експлуатацію, однак за нього так і не було сплачено ані відсотків, ані тіла фінансового лізингу. З’ясуємо, як обліковувати та оподатковувати пов’язані з такою ситуацією операції

Повертаємо об’єкт фінлізингу нерезидентові

Насамперед зазначимо, що для цілей оподаткування ПДВ повернення обладнання, яке перебувало у фінансовому лізингу, є його постачанням. Відповідними будуть і податкові наслідки такої операції.

Адже постачання товарів — це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Причому до такого постачання прирівняно й фактичну передачу матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг, а також повернення матеріальних активів згідно з таким договором (пп. 14.1.191 Податкового кодексу України; ПК).

Саме ж вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковують ПДВ за нульовою ставкою. При цьому товари вважають вивезеними за межі митної території України, якщо це підтверджено митною декларацією (пп. 195.1.1 ПК).

З позиції митного законодавства експорт (остаточне вивезення) — це митний режим, відповідно до якого українські товари випускають для вільного обігу за межами митної території України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення (ст. 82 Митного кодексу України; МК). Цей режим може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства.

Отже, повернення нерезидентові обладнання, отриманого раніше від нього в лізинг, цілком підпадає під митний режим експорту, а значить, ця операція підлягає оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою.

База оподаткування ПДВ

Базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначають на основі їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижчою від балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, а в разі відсутності обліку необоротних активів — не нижчою від звичайної ціни (ст. 188 ПК).

Отже, у разі повернення обладнання, яке перебувало у фінансовому лізингу, базою оподаткування логічно було б вважати договірну ціну, яка дорівнює балансовій (залишковій) вартості такого обладнання. При цьому зважаючи на нульову ставку ПДВ показник бази оподаткування все одно не вплине на величину податкових зобов’язань з ПДВ*.

Зауважимо й на одному ПДВ-ризику, який може виникнути за операцією повернення обладнання нерезиденту. А саме: через відсутність отриманого доходу таку операцію можна було б вважати безоплатним постачанням товару. Відповідно, існує теоретична можливість визнати товар таким, що не використовується у господарській діяльності, та донарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за ставкою 20% (пп. «г» 198.5 ПК). Втім, схоже, навіть податківці не наполягають на такому фіскальному варіанті (лист ДФС від 18.07.2016 № 15383/6/99-99-15-03-02-15, а також ЗІР, категорія 101.06).

Вплив на розрахунок податку на прибуток

Нагадаємо, що, починаючи з 01.01.2015, розрахунок об’єкта оподаткування податком на прибуток базується на показниках фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного за правилами НП(С)БО або МСФЗ (пп. 134.1.1 ПК).

У бухгалтерському обліку лізингоодержувача об’єкт фінансового лізингу відображається у складі основних засобів (ОЗ) та підлягає амортизації (п. 5, 7 П(С)БО 14 «Оренда»). Відповідно, повернення лізингодавцю такого ОЗ відбувається з відображенням доходу від реалізації та списанням ОЗ з балансу підприємства.

Суми несплачених за згодою нерезидента лізингових платежів та процентів за договором лізингу є зобов’язаннями лізингоодержувача, які не підлягають погашенню. Адже нерезидент, який не вимагає їх сплати, по суті, робить подарунок підприємству. Відповідно, лізингоодержувач має відобразити дохід у сумі такої непогашеної кредиторської заборгованості на дату балансу (п. 5 П(С)БО 14 ).

Зверніть увагу! Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Тому якщо повернення предмета лізингу звільняє лізингоодержувача від сплати відсотків, то відбувається зменшення зобов’язань лізингоодержувача, що призводить до виникнення доходу в цій частині.

Для відображення такого доходу варто скористатися субрахунком 719 «Інші доходи від операційної діяльності». Адже згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291, субрахунок 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» призначений для узагальнення інформації про доходи від списання кредиторської заборгованості, яка виникла впродовж операційного циклу, після закінчення строку позовної давності. А в нашому випадку такі строки не було порушено, тому доходи в сумі прощеної нерезидентом кредиторської заборгованості потраплять на субрахунок 719.

Наведемо Приклад.

Приклад. Облік повернення об’єкта фінансового лізингу

Підприємство отримало обладнання за договором фінансового лізингу від нерезидента та ввело його в експлуатацію, щоб використовувати у збутових цілях. Вартість придбаного обладнання 120 000 грн. (у т. ч. ПДВ 20 000 грн.).

За перший місяць використання обладнання нараховано знос ― 1500 грн. Сума першого лізингового платежу визначена в сумі 3000 грн., відсотків ― 200 грн. Ці суми підприємство так і не сплатило за згодою нерезидента.

Через деякий час підприємство повернуло обладнання на вимогу нерезидента.

Також зауважимо, що в разі звільнення лізингоодержувача від сплати відсотків не відбувається зменшення економічних вигод ані за рахунок вибуття активів, ані за рахунок збільшення зобов’язань. Тобто не виконуються критерії для визнання витрат, а тому у лізингоодержувача немає підстав збільшити фінансові витрати за рахунок припинених зобов’язань.

Додамо, що для платників податку на прибуток, які мають коригувати фінансовий результат до оподаткування відповідно до розділу ІІІ ПК, вибуття ОЗ супроводжується визнанням різниць, передбачених статтею 138 ПК.

* У постанові від 22.03.2016 № К/800/48575/15 свою позицію щодо цього питання висловив і Вищий адміністративний суд України.