У 2003 році ми з дружиною купили земельну ділянку. Разом землі у нас вийшло 14 соток у центрі Скадовська. Потім замовили проект готелю. Потім, оформивши кредит, найняли підрядника, який побудував нам готель. Увели його в експлуатацію і надаємо послуги, які в Скадовську до нас ніхто не надавав: родинний відпочинок із дітьми. Ще до відкриття та й деякий час після відкриття місцеві підприємці запитували, чи впевнені ми у тому, що в нас вийде робити те, що у Скадовську ніхто ніколи не робив.

Дещо фінансово нам створила незручності фінансова криза 2008 року. Але витримали.

Ознайомившись з наведеною реальною схемою, скажіть, хто позбавлений можливості це зробити? На півдні чи в Карпатах. Якщо Ви зробите щось подібне недалеко від Києва кілометрів за 100, обіцяю часто відвідувати Ваш готель, поділюся власним досвідом, за потреби.

Така можливість є у кожного. Не кожен нею готовий скористатися. Один мій знайомий сьогодні сказав мені, що йому потрібна упевненість у стабільності. Але ж такого ніколи не буде, бо підприємництво – це вже ризик, а впевненість, безпека – це відсутність ризику. Абсолютна впевненість у майбутньому існує мабуть у концтаборах. Безпека і свобода – поняття не сумісні. Якщо вівця на свободі, поза отарою, вона у небезпеці. Якщо вона не хоче нічим ризикувати, їй треба назад до отари. Хоча й там безпека – поняття умовне. Бенджамін Франклін стверджував, що той, хто жертвує свободою заради безпеки, втрачає врешті решт і свободу, і безпеку.

У попередньому листі я посилався на Еріха Фромма, який вказував на те, що для повноцінного життя потрібні мужність та віра. Але для чого мужність, коли ніщо і ніхто не загрожує?

Я розумію, що ми живемо далеко не в правовій державі, що в будь-який час хтось може захотіти забрати наш готель, і розумію, що це може статися. Але це розуміння мене не зупинило. Принаймні, 5 років ми подарували нашим працівникам готелю цікаву роботу, гостям – затишний відпочинок. Наш ризик вже цим окупився.

То ж вибір за Вами: свобода чи безпека.