Єдиноподатникам: зміна постачальника

Бухгалтерія.UA, № 22 (48), 27.05.2019 р., стор. 51.

Коментар

до ІПК ГУ ДФС в Одеській області від 11.04.2019 № 1561/ІПК/15-32-12-04-17

Суть питання, розглянутого у цій ІПК, полягає у визнанні правомірною операції відступлення права вимоги на постачання електроенергії від нового її постачальника, за умови, що споживачем електроенергії є платник єдиного податку.

Класичний приклад того, наскільки українська фіскальна служба своїм баченням проблем там, де їх немає, може залякати українського підприємця. Останній, як то кажуть, починає «дути на холодну воду». Законослухняність – це ознака цивілізованої правової держави. А страх неадекватного прочитання законів з боку ДФС – не є ознакою держави, де панує закон.

Але у цій ІПК навіть представники ГУ ДФС в Одеській області не знайшли, де би знайти правопорушення. Проте і тут без чіткого розуміння авторами ІПК написаного в самій ІПК не обійшлося.

Відповідно до п.291.6. ст.296 ПК платників єдиного податку першої – третьої груп зобов’язано здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Тобто продавати такі підприємці мають лише за грошові кошти. Однак це не завадило авторам ІПК помилитися двічі.

По-перше, ГУ ДФС в Одеській області з якоїсь незрозумілої причини вказала на відсутність порушення платником ЄП тому, що за укладеним договором відступлення права вимоги здійснюється придбання, а не відвантаження товару. А це, на думку авторів ІПК, не регулюється п.291.6 ст.296 ІПК. І це дійсно так, не регулюється. Проте, в результаті укладення договору відступлення права вимоги первісний постачальник – АТ замінений новим постачальником електроенергії – ТОВ. За електроенергію платник ЄП здійснив оплату грошовими коштами. Отже укладення договору відступлення права вимоги не позбавляє операцію з постачання електроенергії грошового статусу. Розрахунок за електроенергію, отриману від нового постачальника усе одно залишається у грошовій формі.

По-друге, помилка авторів ІПК у тому, що електроенергію вони  чомусь вважають послугою. Мабуть тому, що ані побачити її, а ні доторкнутися до неї не можна.

У цій ІПК таке бачення може й не мати значення, проте може закріпити такий погляд ГУ ДФС в Одеські області на електроенергію як на послугу, який в інших операціях буде протлумачений вже не на користь платників податків.

Відповідно до п.26 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII електрична енергія – це енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

А тому висновок про те, що договір, про який йдеться в ІПК, передбачає надання послуг з постачання електроенергії є таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві. Він є договором на постачання товару.