Майно в управлінні: які податкові наслідки і для кого?

Ж-л “Вісник. офіційно про податки”, № 38, 12 жовтня 2019 року, стор. 16-17.

Коментар до ІПК ДФС України від 16.09.2019 № 242/6/99-00-07-01-01-15/ІПК

Податківці полюбляють посилатися на ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України, відповідно до якої цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин. Роблять вони це, звісно з фіскальною метою. Наприклад, при визначенні першої події для виникнення податкових зобов’язань з ПДВ, відвантаження податківці ніяк не люблять асоціювати з переходом права власності. Вони стверджують, що відвантаженням є початок передачі товару продавцем покупцеві, ніяк не пов’язане з правом власності.

Щодо земельного податку податківці часто асоціюють фактичного користувача з власником і вважають, що фактичне володіння земельною ділянкою має пріоритет над «якимись» там правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності на землю.

Багато інших прикладів можна наводити, коли фіскальна мета «перемагає» цивільно-правові аспекти. Та, уникнути цивільно-правового регулювання не вдається навіть ДФС України, яка «вимушена» усвідомити, що об’єкти оподаткування тим чи іншим чином пов’язані з об’єктами цивільних правовідносин. Адже, дохід – це збільшення економічних вигод та зростання власного капіталу, тобто майнове збільшення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV). А на що ще можна послатися, що ще застосувати для визначення майна, як не норми цивільного законодавства? Адже відповідно до ст.22 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку. Спробуйте визначити об’єкт оподаткування, абстрагуючись від ЦКУ…

От і податкові наслідки управління майном без застосування цивільного законодавства ніяк визначені бути не можуть. Врешті решт саме цим і пояснюється посилання ДФС України в коментованій ІПК на норми ЦКУ для аналізу податкових наслідків щодо податку на прибуток, ПДВ, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податку на землю.

Але основним у цьому разі є необхідність визначення суб’єкта, у якого виникає об’єкт оподаткування цими податками, а саме майно, щодо якого й здійснюється управління.

Відповідно до ст.1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). В англомовній термінології «інтерес» – це дохід, який отримує особа у тому чи іншому вигляді, зазвичай, це процент на вкладені кошти.

От і ст.1034 ЦКУ вказує на те, що вигоди від майна, яке передане в управління, належать установникові управління. Тобто вираз «в інтересах установника управління» означає, що саме він отримує усі вигоди від майна.

І хоча договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно, установник майна може ці права обмежувати. Це означає, що установник майна залишається так званим «повним власником» майна, переданого в довірчу власність, а управитель набуває певних повноважень щодо цього майна, загальний обсяг яких охоплюється поняттям «довірча власність». Відповідно до ст.1037 ЦКУ управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Відповідно до ст.1030 ЦКУ майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов’язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. А набуте управителем у результаті управління майном інше майно (доходи) включається до складу отриманого в управління майна, тобто знову ж таки обліковується на окремому балансі.

При цьому управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов’язані з управлінням майном, зобов’язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна (ст.1038 ЦКУ).

Отже, майно, передане управителю на підставі договору управління ним, залишається у власності установника управління, тобто власника. Такий власник залишається і набувачем вигоди, що виникає в результаті управління таким майном. Майно і усі вигоди від нього обліковуються на окремому балансі, а кошти – на окремому банківському рахунку.

 

Тож, цілком логічним є висновки ДФС України про те, що:

  1. Об’єкт оподаткування податком на прибуток, пов’язаний з управлінням майном, виникає у управителя, а не в установника. І хоча усі вигоди обліковуються на окремому балансі, який веде управитель, та окремому банківському рахунку, яким розпоряджається також управитель, прибуток усе ж належить установнику майна.
  2. Об’єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та об’єкт оподаткування земельним податком залишаються за установником вказаного майна, так як він залишається їх дійсним власником. А ПКУ покладає податкові зобов’язання щодо цих податків саме на власника.
  3. Щодо ПДВ висновок ДФС також цілком логічний, оскільки, як відомо, ПДВ – податок непрямий. Сплачують його покупці, а управитель виступає таким собі «податковим агентом», на якого чинний ПКУ покладає обов’язок обліковувати податкові зобов’язання та податковий кредит з ПДВ. Тобто у цьому разі слід виходити з того, що об’єкт оподаткування ПДВ створює управитель майна, то ж і відповідати за правильність сплати ПДВ належить йому. Сама ж передача майна в управління і повернення його об’єкта оподаткування для ПДВ не створює.

І як висновок залишається лише акцентувати увагу ДФС України на тому, що норми цивільного законодавства аж ніяк не вдасться ігнорувати, якщо метою є правильне визначення податкових наслідків тих чи інших господарських операцій.