Оренда як фінансова послуга

Питання: До фінансової компанії, яка працює на ринку фінансових послуг, перейшло право власності на нежитлове приміщення (застава по кредиту). Чи має право фінансова компанія здавати в оренду це приміщення ?

         

Відповідь: Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, – інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг.

Згідно зі ст.4 цього ж Закону фінансовими вважаються такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) торгівля валютними цінностями;

4) залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поруки;

8) переказ коштів;

9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення;

10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;

11) факторинг;

111) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах;

12) управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»;

13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів;

14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

З наведеного вище переліку фінансових послуг відносинам, що відповідають оренді об’єкта нерухомості можуть відповідати хіба що відносини щодо фінансового лізингу. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР фінансовий лізинг – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, передача нежитлового приміщення в оренду, яка відповідає ознакам фінансового лізингу підпадає під вид діяльності, дозволеної фінансовим установам. За умов відповідності відносин оренди нежитлової нерухомості ознакам фінансового лізингу, слід вважати, що така діяльність фінансовим установам дозволена.

Якщо ж така відповідність відсутня (наприклад, договір оренди укладено на строк менше одного року), то діяльність з надання нежитлової нерухомості не підпадає під ознаки фінансової діяльності, а отже є такою, яка заборонена фінансовим установам.

Можна було би стверджувати, що оренда нежитлової нерухомості є діяльністю з отримання пасивних доходів, проте, серед пасивних доходів, про які йдеться у пп.14.1.268 п.14.1. ст.14 ПКУ доходи від оренди не згадуються. Та й пп.291.5.3 п.291.5. ст.291 ПКУ прямо «натякає» на те, що контролюючим органом відносини з оренди об’єктів нерухомості сприйматимуться як вид діяльності, а не як одержання пасивних доходів.

Отже, у якості рекомендації слід порадити фінансовій компанії оренду нерухомості здійснювати, як діяльність з фінансового лізингу.