Карантин і позовна давність

Питання: Чи переносяться строки позовної давності через карантин в частині списання кредиторської заборгованості за ЗЕД-договорами, за якою минув строк позовної давності? 

 

Відповідь: Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦКУ передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 статті 258 ЦКУ для окремих видів вимог встановлена спеціальна позовна давність до таких вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст.362 ЦКУ);

4) у зв’язку з недоліками проданого товару  (ст.681 ЦКУ);

5) про розірвання договору дарування  (ст.728 ЦКУ);

6) у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти  (ст.925 ЦКУ);

7) про оскарження дій виконавця заповіту  (ст.1293 ЦКУ);

8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Очевидно, що про кредиторську заборгованість йдеться у ст.257 та у пункті 1 ч.2 ст.258 ЦКУ.

Відповідно до ст.263 ЦКУ перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України. А постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі – COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та наступними постановами КМУ з цього ж питання.

Отже, карантин в Україні встановлено з 12 березня минулого року і поки що до кінця лютого 2021 року.

Таким чином, якщо позовна давність, про яку йдеться у питанні, станом на 12 березня минулого року не спливла, то її перебіг наразі зупинено до кінця карантину. І якщо КМУ після 28 лютого 2021 року більше не продовжуватиме карантин, строк, що залишався до кінця спливу позовної давності щодо кредиторської заборгованості продовжить свій перебіг.

Говорячи мовою п.12 Перехідних та кінцевих положень ЦКУ строк позовної давності буде збільшено на увесь строк дії карантину. Поки що це 354 дні.

А от якщо сторони ЗЕД договору є суб’єктами країн-учасниць Конвенції ООН про позовну давність у міжнародному купівлі-продажу товарів 1974 року, то в цьому випадку слід виходити з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.1 зазначеної Конвенції «покупець» і «продавець» або «сторона» – це особи, які купують, продають або погоджуються купити чи продати товари, а також особи, до яких перейшли права або обов’язки, що випливають з договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.3 цієї ж Конвенції вона застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у
Договірних державах. При цьому ця Конвенція не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування.

Статтею 8 Конвенції строк позовної давності встановлено у 4 роки.

Таким чином позовна давність, зазначена у Конвенції, застосовується за таких умов:

  • кредиторська заборгованість має виникати з договору міжнародної купівлі-продажу;
  • покупець і продавець мають бути резидентами Договірних держав;
  • сторони договору міжнародної купівлі-продажу не виключили застосування Конвенції при виконанні умов договору, укладеного ними.

До того ж слід пам’ятати ще й про те, що відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV (далі – Закон № 2709) вибір права – це право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Відповідно до ст.2 Закону № 2709 цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й щодо визначення застосовуваного права. Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права Закону № 2709, інших законів, міжнародних договорів України (ст.4 Закону № 2709). Визначене згідно з частиною вказаної статті 4 Закону № 2709 право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв’язок з визначеним правом і мають більш тісний зв’язок з іншим правом, або якщо сторони (сторона) здійснили вибір права, що застосовується.

Отже, сторони міжнародної купівлі-продажу можуть укласти договір, керуючись нормами законодавства, іншого ніж законодавство України.

Таким чином, продовження позовної давності на строк дії карантину в Україні є можливим лише у разі, коли, до нього застосовуються норми законодавства України. У всіх інших випадках, наведених вище, слід керуватися строками позовної давності встановленими законодавством, відмінним від законодавства України.