Питання: Фізична особа-підприємець надає послуги з оренди власного або орендованого майна в сільській місцевості, а саме приватних будиночків. Подобово. Він же додатково готує домашню їжу для орендаря та приносить її в будиночок. Або орендар приходить в приватний будинок орендодавця.
Яким чином він може надавати послуги з харчування якщо він не має ресторану? Як це правильно оформити? І який це номер КВЕД?
Відповідь: Зрозумілим і неоспорюваним є той факт, що запитувач вступає із своїми клієнтами/гостями у цивільні правовідносини, а саме у договірні правовідносини.
Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. А відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст.627 ЦКУ розкривається принцип свободи договору, закріплений у ст.6 ЦКУ: сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, запитувач не обмежений у свободі вибору договору, який він хоче укласти зі своїми гостями, у тому числі й договору надання послуг харчування.
Проте у цьому разі слід враховувати ще й податкові наслідки, оскільки той чи інший договір може не суперечити закону, але мати при цьому різні податкові наслідки: бажані і не дуже. І якщо для фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування визначення виду діяльності є не настільки важливим з точки зору податкових наслідків, то для спрощеної системи важливим є правильний вибір КВЕДу, оскільки цей вибір визначатиме можливість сплачувати єдиний податок, а не ПДФО.
Відповідно до ст.291 Податкового кодексу України платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Цього року це 7 002 000 грн. Для другої групи встановлено нижчий критерій.
При цьому не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), які здійснюють види діяльності, перелічені в п.291.5.1. п.291.5. ст.291 ПКУ. Послуги харчування у вказаному переліку не міститься як заборонений для спрощенців вид діяльності.
Послуги харчування запитувач може надавати як окремі, так і як додаткові послуги у межах надання готельних послуг.
Готельні послуги надаються за класом 55.10 групи 55 КВЕД ДК 009:2010 «Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування». Цей клас включає надання місць для переважно короткострокового проживання гостей і відвідувачів зазвичай на добовій або тижневій основі. Ця діяльність включає надання упорядженого житла в гостьових кімнатах або номерах люкс. Послуги включають щоденне прибирання та заміну постільної білизни. Також можливе надання широкого переліку додаткових послуг, таких як забезпечення харчуванням і напоями, паркування, послуги пралень, басейнів і тренажерних залів, місць для відпочинку та розваг, а також конференц-залів і місць для проведення нарад. Слід мати на увазі, що цей клас включає діяльність з розміщування у готелях, курортних готелях, готелях класу люкс, мотелях. Тобто подобове здавання в оренду будиночків цей клас не включає.
До того ж згідно зі ст.1 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 № 324/95-ВР готель – це підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається з шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов’язковим обслуговуванням. Порядок встановлення категорій готелям визначається Кабінетом Міністрів України. Готелю встановлюється категорія на 5 років. Слід звернути увагу, що готель – це підприємство, тобто юридична особа. Саме з цієї причини, фізичні особи – підприємці не зможуть своєму готелю отримати відповідну категорію, хоча це й не забороняє ФОПу свій готель називати готелем.
Згідно з тією ж ст.1 того ж Закону готельна послуга – це дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов’язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю.
Перелік готельних послуг деталізовано у ст.22 Закону «Про туризм», відповідно до якої за договором на готельне обслуговування одна сторона (готель або інший суб’єкт, що надає послуги з розміщення) зобов’язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов’язується сплатити за ці послуги встановлену плату.
До послуг, пов’язаних з тимчасовим розміщенням, належать, у тому числі послуги з харчування (ресторанного обслуговування).
Отже, обравши КВЕД 55.10, можна стверджувати, що цей клас включає послуги харчування. Але ризик у тому, що він не включає здавання в оренду будиночків.
Інший варіант клас 55.20 цієї ж групи 55 КВЕД ДК 009:2010 «Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання». Цей клас включає надання місць для переважно короткострокового проживання гостей і відвідувачів зазвичай добовій або тижневій основі в окремих ізольованих приміщеннях, таких як мебльовані кімнати з кухонними приналежностями або повністю оснащеними кухнями. Це можуть бути апартаменти або квартири, розташовані в окремих багатоповерхових будинках чи блоках, одноповерхові бунгало, шале, котеджі та невеликі будиночки. Також, якщо це передбачено, разом із послугами з розміщування може надаватися невеликий перелік додаткових послуг. Проте у цьому разі до цього класу включається діяльність з розміщування у квартирах і бунгало для приїжджих, котеджах і будиночках без надання послуг з прибирання або приготування їжі.
Тобто цей КВЕД, на відміну від класу 55.10 дає можливість розміщувати гостей в будиночках, але не передбачає надання послуг харчування.
Окремий клас 56.10 групи 56 КВЕД 009:2010 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування» включає послуги з надання харчування споживачам, незалежно від того, чи їх подають у спеціалізованих місцях громадського харчування або в ресторанах самообслуговування, чи їх споживають у приміщенні, забирають із собою або замовляють додому. До цього класу також відносять приготування та подачу їжі для негайного споживання з автомобілів або пересувних вагончиків. Сюди також включається діяльність ресторанів, кафе-ресторанів швидкого обслуговування, місць з наданням їжі для споживання за межами закладу, вагончиків з продажу морозива, пересувних вагончиків з продажу їжі, діяльність із приготування їжі в торговельних наметах.
Тобто, оптимальним варіантом слід визнати укладення запитувачем зі своїми гостями двох окремих договорів: договору подобової оренди будиночків та договору з надання послуг харчування. Йдеться про КВЕД 55.20 та КВЕД 56.10.
Для під страховки варто включити у свій перелік ще й КВЕД 55.10.
Слід звернути увагу, що складність надання послуг харчування ФОПом полягає не лише у ризику позбутися статусу спрощенця, а ще й у певних вимогах законодавця щодо самого процесу приготування їжі. Йдеться про так звану систему HACCP.
Система HACCP (англ. Hazard Analysis and Critical Control Point) – це система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок. Це система, яка ідентифікує, оцінює та контролює небезпечні фактори, що є визначальними для безпечності харчових продуктів. Це всесвітньо визнаний системний та превентивний підхід, який визначає в продуктах біологічні, хімічні та фізичні небезпеки.
Система НАССР використовується виробниками харчових продуктів у світі вже досить довго.
У липні 2014 року, з метою гармонізації законодавства України та Європейського Союзу у сфері безпеки та якості харчових продуктів, Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів» від 22.07.2014 № 1602-VII, який передбачає введення в Україні європейської моделі системи гарантування безпеки і якості продуктів харчування, що базується саме на процедурах HACCP.
До прийняття цього ж Закону № 1602-VII система НАССР впроваджувалася за бажанням суб’єкта господарювання. Як правило, вона запроваджувалася тими особами, які експортували продукцію в країни Європи та інші країни, для яких застосування цієї системи було та є обов’язковою.
На виконання вимог Закону № 1602-VII був розроблений та прийнятий у новій редакції Закон «Про безпечність та якість харчових продуктів» № 771/97-ВР від 23.12.97, назва якого була змінена на: «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та внесені зміни до наказу Мінагрополітики № 590.
А 20 вересня 2016 року набув чинності розділ VII Закону № 771/97-ВР, у якому зазначено, що в усіх операторів ринку харчових продуктів мають бути принаймні програми-передумови (у залежності від типу підприємства) впровадження системи НАССР. І встановлені строки на запровадження системи — 3 роки з моменту набрання чинності цієї норми, тобто до 20 вересня 2019 року.
Отже 20.09.2019 настав дедлайн, коли всі оператори ринку, які здійснюють виробництво харчових продуктів, повинні були б запровадити систему НАССР на своїх виробничих та переробних потужностях.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону № 771/97-ВР оператори ринку зобов’язані розробляти, вводити в дію та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, а також забезпечувати належну підготовку з питань застосування постійно діючих процедур, що базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, осіб, які є відповідальними за ці процедури, під час виробництва та обігу харчових продуктів.
Для цілей Закону № 771/97-ВР оператором ринку харчових продуктів є суб’єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об’єктів санітарних заходів (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону № 771/97-ВР).
Таким чином, операторами ринку харчових продуктів є усі юридичні та фізичні особи-підприємці, які здійснюють первинне виробництво, виробництво, реалізацію та/або обіг харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), в тому числі сільгоспвиробники.
Усі оператори ринку повинні розробляти, запроваджувати та використовувати постійно діючі процедури, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках.
За невиконання визначеного законом обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), на оператора ринку накладатиметься штраф.
Так, на юридичних осіб накладатиметься штраф у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат (станом на 01.01.2021 – 180 000,00 грн.), на фізичних осіб – підприємців – у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат (станом на 01.01.2021 – 90 000,00 грн).
Невпровадження системи НАССР може мати досить неприємні наслідки для підприємця – від сплати штрафу до припинення діяльності.