Питання: ТОВ на загальній системі оподаткування. За 2019-й та 2020-й роки маємо позитивний фінансовий результат. За результатами 2020 року перейшли на квартальну звітність з податку на прибуток. За результатами 1-го кварталу 2021 року маємо позитивний результат. У квітні 2020 року Протоколом загальних зборів учасників ТОВ оформлено рішення про відстрочення розподілу чистого прибутку ТОВ та відстрочення прийняття рішення про виплату дивідендів. На цей момент учасниками ТОВ є чотири фізичні та одна юридична особи.

Запитання:

1. Чи можемо виплачувати дивіденди учасникам ТОВ за 2019-й, 2020-й і 1-й квартал 2021 року на підставі протоколу, датованого червнем 2021 року?
2. Чи можна таке рішення зазначити в одному протоколі, чи потрібно три різних протоколи?
3. Як слід оподатковувати дивіденди, які виплачуються юридичній особі? Хто сплачує податки, якщо вони нараховуються?
4. При виплаті дивідендів фізичним особам резидентам ТОВ виступає податковим агентом (сплачує 5% ПДФО і 1,5% ВЗ). Це правильно?
5. Суму для розподілу дивідендів слід брати зі звіту про фінансовий результат (тобто округлену до тисяч) чи з кредиту рахунку 44 з копійками?

Відповідь: Відповідно до ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Аналогічно це право складає частину корпоративних прав, передбачених ст.167 Господарського кодексу України, відповідно до якої корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ) виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Таким чином строк виплати дивідендів може бути встановлений і довший, аніж шість місяців. У разі встановлення рішенням учасників строку для виплати дивідендів довшого за шість місяців, затримка виплати дивідендів буде правомірною. Більше того, це навіть затримкою не можна буде назвати, оскільки виплата дивідендів буде здійснюватися в межах встановленого рішенням загальних зборів учасників строку.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону про ТОВ дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом. Тому рішення щодо виплати дивідендів може бути прийнято як щодо окремих періодів (за 2019-й, за 2020-й і за 1 кв. 2021 року), так і за ці три періоди разом, як за один період.

При цьому стосовно оформлення рішення Закон про ТОВ ніяким чином не забороняє оформлювати три окремі рішення одним протоколом. Тобто на одних і тих самих загальних зборах учасників ТОВ можуть бути прийняті три окремих рішення по виплаті дивідендів за кожен із зазначених вище періодів. Тобто три рішення будуть відображені в одному протоколі.

Іншими словами рішення і протокол співвідносяться між собою як суть і форма. Суттю є саме рішення, а формою його вираження – протокол. З цієї причини три окремі рішення, оформлені одним протоколом не суперечитимуть чинному законодавству.

Окрім протоколу рішення про виплату дивідендів може бути оформлено і в інший спосіб. Так, згідно з п.12 ч.2 ст.30 цього ж Закону до компетенції загальних зборів учасників належить, у тому числі й розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.

Для виплати дивідендів необхідним є документ, який називається рішення загальних зборів учасників ТОВ. Відповідно до ч.4 ст.33 Закону про ТОВ на загальних зборах учасників, що проводяться за спільної участі учасників, ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа.

Дещо відмінною і дещо складнішою є процедура прийняття рішення шляхом заочного голосування (ст.35 Закону про ТОВ), та процедура прийняття рішення шляхом опитування (ст.36 Закону про ТОВ). У першому випадку складається той самий протокол, до якого долучається заочне рішення учасника у письмовій формі.

У разі прийняття рішення шляхом опитування ініціатор опитування надсилає всім учасникам товариства відповідний запит з проєктом рішення із запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники товариства мають надіслати свою відповідь та прийняті рішення, і строк, протягом якого вони мають це зробити. Надсилання учасникам запитів може здійснюватися із застосуванням засобів електронних комунікацій, визначених статутом товариства. У разі згоди із запропонованим рішенням учасник товариства підписує проєкт рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту, якщо інше не встановлено статутом товариства. Згода учасника товариства з прийнятим рішенням має бути безумовною. Надсилання учасником згоди з прийнятим рішенням може здійснюватися із застосуванням засобів електронних комунікацій, визначених статутом товариства.

Щодо податкових наслідків слід мати на увазі, що основні з них виникають відповідно до п.57.1¹. ст.57 ПКУ «Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів», п.170.5. ст.170 ПКУ «Оподаткування дивідендів».

Відповідно до п.57.1¹. ст.57 ПКУ у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 ПКУ. Крім випадків, передбачених підпунктом 57.1¹.3 цього пункту (у тому числі крім виплати дивідендів фізичним особам), емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п.136.1 ст.136 ПКУ, тобто за ставкою 18%. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Відповідно до пп.57.1¹.3. п.57.1¹. ст.57 ПКУ авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів:

• на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.1¹.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
• платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень ПКУ, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;
• фізичним особам.

Якщо учасниками є фізичні особи, платники податку на доходи фізичних осіб, то відповідно до п.170.5. ст.170 ПКУ податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування. Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів. Дивіденди, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1, 167.5.2 і 167.5.4 п.167.5 ст.167 ПКУ. У нашому випадку йдеться про ставку ПДФО у 5%.

Окрім ПДФО сплаті підлягає ще й сума військового збору за ставкою 1,5% відповідно до п.16¹. Підрозділу 10. Інші перехідні положення ПКУ.

Стосовно бази для нарахування дивідендів слід виходити з того, що ч.1 ст.26 Закон про ТОВ зазначає, що виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку. Як бачимо, виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку, а не шляхом направлення всього чистого прибутку на виплату дивідендів. Іншими словами, дивіденди, які виплачуються учасникам можуть у своїй сумі бути меншими, аніж цифра у фінансовій звітності чи за кредитом рахунку 44.

Проте слід мати на увазі, що чистий прибуток – це категорія, яка відображається у фінансовій звітності. Один із показників, який найчастіше перевіряють фахівці відділу статистики та податківці під час приймання фінансової звітності, — це чистий прибуток (збиток) підприємства за звітний період. Формула, за якою розраховується чистий прибуток (збиток) підприємства, випливає з форми звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід). Чистий прибуток (збиток) розраховується та зазначається у розділі I звіту про фінансові результати за формулою:

• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2000)
• мінус собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050)
• плюс інші операційні доходи (рядок 2120)
• мінус адміністративні витрати (рядок 2130)
• мінус витрати на збут (рядок 2150)
• мінус інші операційні витрати (рядок 2180)
• плюс дохід від участі в капіталі (рядок 2200)
• плюс інші фінансові доходи (рядок 2220)
• плюс інші доходи (рядок 2240)
• мінус фінансові витрати (рядок 2250)
• мінус втрати від участі в капіталі (рядок 2255)
• мінус інші витрати (рядок 2270)
• мінус або плюс витрати (дохід) з податку на прибуток (рядок 2300)
• мінус або плюс прибуток (збиток) від припиненої діяльності після оподаткування.

Отже, для визначення того звідки брати цифру для розрахунку дивідендів, слід орієнтуватися на фінансову звітність, а не на кредит рахунку 44, оскільки чистий прибуток – це категорія звітності, а не аналітичного обліку.