EXPERTUS. Головбух
Питання: Фінансова компанія, вид діяльності онлайн-кредитування. Компанія створює резерв очікуваних кредитних збитків під Дебіторську заборгованість. Видали кредит фізичній особі, через мобільний додаток, нараховували %. Через деякий час отримали від фізичної особи повідомлення, що в нього були викрадені документи та телефон і він кредит не брав, а кредит оформив шахрай по його документах.
Як підтвердження отримали витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, в якому вказано: «правова кваліфікація кримінального правопорушення ст.190 ч.1 ККУ.» Інших документів, крім досудового розслідування немає. Так як це шахрайські дії і фізична особа не брала кредит, фінансова компанія прийняла рішення списати всю суму (тіло та нараховані відсотки).
Доводити, що заборгованість відноситься до «безнадійної» компанія не планує.
Згідно з ПКУ ця заборгованість не підпадає під визначення «безнадійної».
Питання: Як правильно списати заборгованість по тілу та відсотках в бухгалтерському та податковому обліку, якщо заборгованість не є «безнадійною»?
А також враховуючи, що боржник кредит не брав, то як правильно відобразити в об’єднаній звітності (1ДФ)? Чи взагалі не відображати?
Відповідь: Стаття 190 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Іншими словами, об’єктивна сторона цього складу злочину є аналогічною крадіжці. Принаймні для бухгалтерського обліку. Тобто фінансова компанія позбулася (втратила) певної суми грошових коштів внаслідок злочину, а саме внаслідок розкрадання. Це за умови, що кримінальне провадження це підтвердить та ще й слідчі встановлять особу шахрая.
Поки ж у питанні вказано, що кримінальне провадження лише внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань. А це ще не кінець, оскільки може виявитися, що злочину й не було. Але ж якщо буде встановлено факт шахрайства, то це означатиме, що фінансовій компанії завдано збитків у сумі викрадених коштів.
Відповідно до ст.61 Кримінального процесуального кодексу України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є, у тому числі, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди.
Права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. При цьому цивільний позивач має права та обов’язки, передбачені КПК України для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених КПК України для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.
А відповідно до ст.62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальнопротиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред’явлено цивільний позов у порядку, встановленому КПК України.
Відповідно до п.7 ПОЛОЖЕННЯ про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 30.10.2014 за № 1365/26142, у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) проведення інвентаризації є обов’язковим.
Під час інвентаризації розрахунків шляхом документальної перевірки установлюються правильність і обґрунтованість сум заборгованості за нестачами і крадіжками. Інвентаризація заборгованості за нестачами полягає у перевірці причин, через які затримується розгляд матеріалів щодо виявленої нестачі та віднесення її на винних осіб або списання у встановленому порядку (п.7.4. Положення).
Такі втрати включають до складу інших операційних витрат (п. 20 П(С)БО 16) та відображають за дебетом субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» у кореспонденції з кредитом рахунків 30, 31.
Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 21.12.1999 за № 892/4185, на субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження, та реалізації. Одночасно із списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 «Списані активи».
Якщо в межах кримінального провадження буде виявлено особу шахрая і цивільний позов у цій справі буде задоволено належну до відшкодування суму збитків слід включити до складу дебіторської заборгованості такої особи та до доходу звітного періоду: Дт 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» – Кт 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Якщо ж винну особу не встановлено, дебіторську заборгованість у сумі відшкодування збитків та дохід визнавати не слід. Сума втрат у цьому випадку повинна значитися на субрахунку 072 не менше позовної давності, як правило, 3 роки з моменту виявлення крадіжки, або ж до виявлення особи шахрая.
Зменшення суми невідшкодованих нестач і втрат від крадіжки на субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей» відображається після вирішення питання про винуватців, якщо таке раптом станеться, з одночасними записами за дебетом субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» і кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» в сумі, що належить до відшкодування винуватцями.
Що стосується звітності 1ДФ, то доки не буде встановлена особа шахрая в кримінальному провадженні, підстав для відображення відповідної інформації в зазначеній звітності немає. Однак такі підстави з’являться тоді, коли у кримінальній справі буде ухвалено судом вирок, оскільки відповідно до пп.164.2.12. п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються кошти, викрадені платником, у сумах, які визначені обвинувальним вироком суду незалежно від призначеної ним міри покарання.
О. Єфімов,
Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри цивільного та трудового права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана