Відповідь: 6 липня 2018 року у газеті «Голос України» був опублікований Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі – Закон про валюту). Відповідно до ст.16 цього Закону він набрав чинності з 7 липня 2018 року та уведений в дію 7 лютого 2019 року.

Усі відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, окрім загального нормативного акту – Конституції України, регулюються Законом про валюту, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону (ст.3 Закону про валюту).

До валютних операцій Закон про валюту відносить будь-яку операцію, у тому числі транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей. При цьому транскордонне переміщення валютних цінностей від їх транскордонного переказу відрізняється тим, що поняття «переміщення» охоплює ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України банківських металів, готівкової валюти. А поняття «переказ» означає рух певної суми коштів в Україну або за її межі з метою зарахування цих коштів на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Резидентами за Законом про валюту вважаються:

а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України;

б) фізичні особи – підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України;

в) юридичні особи та інші суб’єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України;

г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України;

ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої ст.1 Закону про валюту, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.

При цьому вказані резиденти віднесені до суб’єктів валютних операцій.

 

Діяльність корпоративного інвестиційного фонду регулюється Законом України «Про інститути спільного інвестування» від 05.07.2012 № 5080-VI. Відповідно до ст.48 цього закону активи інституту спільного інвестування можуть складатися з цінних паперів, коштів, у тому числі в іноземній валюті, банківських металів та інших активів, передбачених законодавством.

 

Що стосується нормативної бази, якою регулюються відносини щодо здійснення валютних операцій, у тому числі щодо відкриття резидентами за межами України банківських рахунків, то, як було вказано раніше, окрім Закону про валюту до неї відносяться нормативні акти, прийняті відповідно до цього Закону. У разі ж якщо положення інших законів суперечитимуть положенням Закону про валюту, пріоритет матимуть положення Закону про валюту.

Статтею 3 Закону про валюту встановлено презумпцію тлумачення законодавства на користь резидентів і нерезидентів. Так, у разі якщо норма Закону про валюту чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів НБУ допускатимуть неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактуватиметься в інтересах резидентів та нерезидентів.

 

Про відкриття рахунків за кордоном

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону про валюту однією з гарантій свободи здійснення валютних операцій є право резидентів з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції. А принцип свободи здійснення валютних операцій, передбачає у тому числі право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн (ст.2 Закону про валюту).

Водночас резиденти мають право на придбання валютних цінностей за кордоном, здійснення їх транскордонного переміщення та (або) транскордонного переказу з урахуванням обмежень, визначених Законом про валюту. Такі обмеження зазначені, наприклад, в ст.7 Закону про валюту, а саме:

• транскордонний переказ валютних цінностей здійснюється виключно через уповноважені установи;
• порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України.

 

Відповідно до ч.7 ст.16 Закону про валюту ліцензії на здійснення валютних операцій, у тому числі на організацію та (або) проведення операцій з купівлі та продажу валютних цінностей у безготівковій формі, відкриття рахунків в іноземній валюті, проведення розрахунків в іноземній валюті, видані НБУ до дня введення в дію Закону про валюту, втрачають чинність після введення його в дію, крім генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, виданих НБУ небанківським фінансовим установам, операторам поштового зв’язку. Отже, отримання ліцензії на відкриття рахунку за межами України не потрібно.

 

Про розрахунки з нерезидентами

Закон про валюту у ст.13 надає Національному банку України право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.

Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5, затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі – Положення).

Як було вказано, НБУ може встановлювати граничні строки для здійснення розрахунків в іноземній валюті.

 

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Крім того, зазначені граничні строки поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07.02.2019 не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

Відповідно до п.14² Постанови Правління НБУ від 24.02.2022  № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

 

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

А відповідно до ч.8 цієї ж статті Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п’ятою цієї статті.

Отже, контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено на Державну податкову службу України (контролюючий орган).

І в цьому випадку виручка резидента має бути зарахована на його рахунок саме в українському банку. Це й контролюватимуть контролюючі органи.

 

Про переказ коштів на власний рахунок за межами України

Відповідно до п.14¹. Положення банкам забороняється здійснювати купівлю безготівкової іноземної валюти за дорученням/заявою клієнтів-резидентів з метою розміщення коштів на вкладному (депозитному) рахунку в банку та/або на рахунку за кордоном в іноземній фінансовій установі. Ця заборона не поширюється на операції юридичних осіб / фізичних осіб – підприємців з купівлі іноземної валюти з метою розміщення коштів на власних рахунках за кордоном, що обумовлено необхідністю утримання власних відокремлених підрозділів за кордоном та/або виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами (крім зобов’язань з переказу сум вкладів (депозитів) на рахунки в іноземних фінансових установах).

Крім того, відповідно до п.14³ Положення резидентам (крім банків) забороняється здійснювати переказ іноземної валюти / гривні на власні рахунки, відкриті за кордоном в іноземних фінансових установах, держава (територія) реєстрації/місцезнаходження яких віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон та/або визнана Верховною Радою України державою-агресором/державою-окупантом, та/або не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, які проводять діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або має стратегічні недоліки у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення відповідно до заяв Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).

Отже перерахувати кошти на власний рахунок за кордоном можна, але не за рахунок купленої для цього валюти. Купувати валюту та переказувати її на власний рахунок за межами України можна для утримання власного відокремленого підрозділу, або для виконання зобов’язань перед нерезидентами, окрім розміщення на депозит.

Така валюта на рахунку в іноземному банку може бути використана для виконання зобов’язань власника рахунку. Виключення щодо певних зобов’язань валютне законодавство не передбачає. Отже цю валюту можна використовувати і для розрахунків з нерезидентами, і для розрахунків з працівниками щодо компенсації їм витрат на відрядження. Якихось спеціальних правил оформлення таких оплат, включаючи оплати на карткові рахунки працівників для компенсації їм витрат на відрядження, чинне законодавство не містить. Вони підлягають оформленню в загальному порядку.

 

Не забув законодавець і про адміністративну відповідальність за порушення валютного законодавства. Так з Кодексу України про адміністративні правопорушення виключена стаття 162² «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків».

Стаття 162¹ «Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті» переформатована у «Порушення порядку здійснення валютних операцій». Ця стаття буде універсальною для усіх суб’єктів валютних операцій, окрім пов’язаних з банком осіб або інших осіб, які відповідно до закону можуть бути об’єктом перевірки НБУ. Для перших порушення порядку здійснення валютних операцій тягтиме за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб (крім уповноважених установ), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від однієї тисячі до трьох тисяч НМДГ.

 

Таким чином, КІФ цілком може здійснити валютну операцію з отримання оплати за продані ним нерезиденту корпоративні права на валютний рахунок в іноземному банку. Однак, слід мати на увазі, що така оплата буде вважатися виручкою в іноземній валюті, яку потрібно буде зарахувати на рахунок в українському банку не пізніше 180-ти днів.

У випадку порушення вказаного строку контролюючий орган вправі застосувати пеню в розмірі 0,3% за кожен день прострочення зарахування виручки на рахунок в українському банку. Ці наслідки не можна назвати податковими, але вони пов’язані з податковим органом.

 

 

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана