EXPERTUS. Головбух
Питання: Підприємство-сільгоспвиробник, платник єдиного податку 4 групи (Орендар), з 2021 року орендує у ТОВ Сингента метеостанцію.
Договір оренди укладено на умовах Програми маркетингової акції Сингенти «Метеостанції для господарств 2021».
В договорі оренди вказана вартість майна, що передається в оренду, – еквівалент 2950$.
Після закінчення строку оренди (2 роки), Орендар має право викупити майно за 120,00грн. з ПДВ, за умови виконання певних умов маркетингової акції (здійснити мінімальний річний обсяг придбання товарів Сингента). Підприємство-Орендар умови виконало і придбало у власність метеостанцію вартістю 120,00 грн, згідно з видатковою накладною ТОВ Сингента.
Питання:
За якою вартістю підприємство-Орендар повинно оприбуткувати необоротний актив – метеостанцію: за 120,00 грн з ПДВ, згідно з видатковою накладною, чи за вартістю, що буде дорівнювати еквіваленту 2950$?
Відповідь: Зрозуміло, що логіка підказує, що такий актив слід оприбуткувати за ціною його придбання. Але, є нюанс…
Відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», необоротні активи – всі активи, очікуваний строк корисного використання яких більше операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» дає таке тлумачення даної категорії: основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).
Згідно з П(С)БО 7 первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Відповідно до п.8 П(С)БО 7 первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:
- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
- інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX лізинг вважається фінансовим, у разі якщо до лізингоодержувача переходять усі ризики та винагороди (вигоди) щодо користування та володіння об’єктом фінансового лізингу, за умови додержання хоча б однієї з таких ознак (умов):
1) об’єкт фінансового лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов’язаний на підставі договору фінансового лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу, протягом строку дії договору фінансового лізингу придбати об’єкт фінансового лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною та на умовах, передбачених таким договором фінансового лізингу або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу;
2) сума лізингових платежів на момент укладення договору фінансового лізингу дорівнює первісній вартості об’єкта фінансового лізингу або перевищує її;
3) балансова (залишкова) вартість об’єкта фінансового лізингу на момент закінчення строку дії договору фінансового лізингу, передбаченого таким договором, становить не більше 25 відсотків первісної вартості (ціни) такого об’єкта фінансового лізингу станом на початок строку дії договору фінансового лізингу;
4) об’єкт фінансового лізингу, виготовлений на замовлення лізингоодержувача, після закінчення дії договору фінансового лізингу не може бути використаний іншими особами, крім лізингоодержувача, зважаючи на його технологічні та якісні характеристики.
За умови, що аналіз зазначеного в питанні договору оренди метеостанції дасть можливість контролюючим органам стверджувати, що ця оренда є фінансовим лізингом, у них цілком може виникнути бажання застосувати й ст.16 вказаного Закону. Ця стаття встановлює, що до складу лізингових платежів окрім іншого включається сума, що відшкодовує частину вартості об’єкта фінансового лізингу.
Отже, з точки зору фіскальної можна стверджувати, що:
- В сумі орендних платежів орендар сплачував вартість метеостанції. А тому її первісна вартість складається зі 120 грн, сплачених за придбання метеостанції, а також з суми, включеної до складу орендних платежів, яка відшкодовує частину вартості об’єкта оренди.
- У частині суми, включеної до складу орендних платежів, яка відшкодовує частину вартості об’єкта оренди, податківці можуть заперечувати право орендаря на витрати, адже ця сума має увійти до складу первісної вартості необоротного активу.
Звісно, це, що називається «дути на холодну воду», але про цей ризик краще знати, аніж навпаки.
О. Єфімов,
Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана