Газета “ВСЕ ПРО БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК”, № 26 за 20 березня 2024
Позовна давність в зобов’язаннях з визначеним строком виконання
Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності не є перешкодою для звернення до суду за захистом свого права чи інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Позовна давність є імперативною в порядку обчислення, тому сторони не вправі змінити цей порядок.
Європейський суд з прав людини в п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Потерпіла особа за законодавством має чітко визначений та достатній строк для того, щоб захистити своє право або інтерес у судовому порядку.
Як зазначається у ч.1 ст.261 ЦКУ, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Загальне правило початку перебігу пов’язане з моментом, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. Частина 5 ст.261 ЦКУ, визначає початок перебігу позовної давності в зобов’язаннях з визначеним або невизначеним строком виконання. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Правило цієї частини є спеціальним та означає, що воно застосовується й тоді, коли заінтересована особа не знала і не могла знати про порушення свого права. Законодавець пов’язує початок перебігу позовної давності зі спливом, а не з початком строку виконання. Це важливо для зобов’язань з визначеним строком виконання. Якщо боржник відмовився від виконання зобов’язання ще до початку строку виконання зобов’язання, то перебіг позовної давності починається з моменту, коли кредитору стало про це відомо.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об’єктивні (сам факт порушення права), так і суб’єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об’єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
На динаміку позовної давності за цивільним законодавством України впливають дві обставини – зупинення і переривання.
повний текст тут: https://gazeta.vobu.ua/archives/62476