EXPERTUS. Головбух
Питання: Постачальник своєчасно не поставив обладнання згідно з договором поставки Покупцю. Сторони дійшли згоди у додатковій угоді про передачу Постачальником свого власного обладнання у безоплатне користування Покупцю на час затримки поставки за умови, що Покупець не застосовує штрафні санкції за несвоєчасну поставку до Постачальника згідно умов договору. Які податкові наслідки з податку на прибуток та ПДВ для Покупця за безоплатне користування обладнанням на таких умовах?
І взагалі чи коректною є додаткова угода до договору поставки про безоплатне користування обладнанням?
Ми юридична особа на загальній системі оподаткування?
Відповідь: Як бачимо із самого запитання, обладнання передається в безоплатне користування покупцю на строк, до отримання поставки.
Згідно з пп.14.1.191. ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
За п.14.1.13. ПКУ безоплатно надані товари, роботи, послуги:
а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;
Відповідно до п.14.1.185. ПКУ постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.
А відповідно до п.14.1.203. ПКУ продаж результатів робіт (послуг) – це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Відповідно до п.135.1. ПКУ базою оподаткування податком на прибуток є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 ПКУ. База оподаткування визначається як сума вартості майна (робіт, послуг), наданого (наданих) особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, без висування вимог щодо компенсації його (їх) вартості (у тому числі безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) (135.2.1.6. ПКУ).
Отже, вартість безоплатного користування обладнанням має збільшувати базу оподаткування податком на прибуток.
Згідно з пп. «а» п.185.1. ст.185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Отже, для постачальника обладнання безоплатне користування його обладнанням створюватиме об’єкт оподаткування ПДВ, а його вартість – базу оподаткування цим податком.
Вільне волевиявлення сторін при укладенні договору ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства, зокрема на засадах свободи договору, закріпленій у ст.3, 6 та ст.627 ЦКУ. Так, згідно з ч.1 ст.627 ЦКУ відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, постачальник і покупець обладнання цілком вільні у тому, щоб укласти договір, за яким покупець відмовляється від вимоги штрафних санкцій за прострочку поставки, а постачальник відмовляється від вимоги плати за користування його обладнанням до моменту поставки.
Проте у цьому разі, як було вказано вище, покупець отримує безоплатні послуги, які збільшують його базу оподаткування податком на прибуток, а постачальник збільшує базу оподаткування ПДВ на вартість послуг з безоплатного користування його обладнанням. До того ж, база оподаткування податком на прибуток постачальника має бути збільшена на суму «прощених» йому штрафних санкцій за прострочку поставки.
Тому, враховуючи принцип свободи договору, слід рекомендувати укласти договір (додаткову угоду), за яким постачальник зобов’язується оплатити покупцю штрафні санкції за прострочку оплати, а покупець зобов’язується оплатити постачальнику користування обладнанням.
Після цього сторони можуть «обмінятися» зустрічними платежами або ж зарахувати зустрічні однорідні вимоги. В такому разі покупцю не потрібно буде збільшувати базу оподаткування податком на прибуток на суму безоплатно отриманих послуг, а також покупець отримає право на податковий кредит з вартості користування обладнанням.
Постачальник своєю чергою не збільшуватиме базу оподаткування податком на прибуток на суму «прощених» йому штрафних санкцій за прострочку поставки.
Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана