EXPERTUS. Головбух
Питання: Підприємство – постачальник електричної енергії закупило електричну енергію у активного споживача – юридичної особи, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування (3 гр. 5%) та не являється платником ПДВ. Чи може активний споживач – юридична особа бути на спрощеній системі оподаткування та не являтися платником ПДВ?
Які наслідки для обох сторін, у випадку, якщо активний споживач не може бути на спрощеній системі?
Для підприємства, яке придбало у такого активного споживача електричну енергію можуть бути якісь наслідки?
Відповідь: Згідно пп.32) ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» активний споживач – це споживач, у тому числі приватне домогосподарство, енергетичний кооператив та споживач, який є замовником енергосервісу (як до, так і після переходу до замовника за енергосервісним договором права власності на майно, утворене (встановлене) за енергосервісним договором), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію, та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з енергоефективності та управління попитом відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною господарською або професійною діяльністю.
Постачання електричної енергії за вказаним Законом – це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії. Водночас ринок електричної енергії – це система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, розподілу електричної енергії малими системами розподілу, постачання електричної енергії споживачу, зберігання енергії, агрегації, трейдерської діяльності, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця затверджуються Регулятором. І затверджені вони Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1467.
Згідно з п.1.3 Ліцензійних умов діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню (крім випадків, визначених цим пунктом), а саме:
якщо сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт або якщо загальна сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на всіх площадках вимірювання перевищує 20 МВт;
незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії – лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), виробництво електричної енергії на якому підлягає стимулюванню відповідно до закону шляхом встановлення «зеленого» тарифу або аукціонної ціни.
Діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання не підлягає ліцензуванню, якщо електрична енергія виробляється:
без мети її продажу на підставі договору та споживається для власних потреб, незалежно від встановленої потужності електрогенеруючого обладнання;
виробляється мобільною (автономною) електростанцією у період дії в Україні воєнного стану та протягом шести місяців після його закінчення або скасування.
Зважаючи на умови, за яких діяльність з виробництва електроенергії підлягає та умови, за яких вона не підлягає ліцензуванню, порівнявши потужність власної СЕС (сонячної електростанції) з наведеними вище умовами, активний споживач електроенергії може самостійно дійти висновку про те, чи потрібна йому ліцензія на виробництво електроенергії.
Слід не забувати, що відповідно до ст.91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, лише після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Водночас, згідно зі ст.227 ЦКУ правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до пп.291.5.1. п.291.5. ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, зокрема, суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).
А згідно з пп.212.1.13. п.212.1. ст.212 ПК України платниками акцизного податку є, зокрема виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.
Звісно можна заперечувати тим, що в наведеному питанні орендодавець не продає електричну енергію саме на ринку електричної енергії, а продає надлишки постачальнику електричної енергії, який сам продає її на ринку електроенергії. Та й ринок електроенергії – це, швидше за все, коли виробник передає електроенергію в мережу. Відповідно до ст.1 Закону «Про ринок електроенергії» ринок електричної енергії – це система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.
Оскільки електрична енергія є підакцизним товаром, платники єдиного податку першої – третьої груп не мають права здійснювати виробництво та продаж електричної енергії. Проте мають право перебувати на спрощеній системі оподаткування платники, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, в т. ч. з енергії сонячного випромінювання за допомогою власної сонячної електростанції та використовують її виключно для власних потреб.
Щодо податкових наслідків для підприємства – постачальника електричної енергії, яке закупило електричну енергію у активного споживача – юридичної особи слід виходити з того, що система оподаткування активного споживча для постачальника електричної енергії у цьому разі значення не має, адже щодо юридичної особи постачальник електричної енергії не виступає податковим агентом, на відміну від фізичної особи – споживача.
А от для активного споживача є ризик анулювання свідоцтва платника єдиного податку на підставі пп.291.5.1. п.291.5. ст.291 ПК України.
О.Єфімов,
Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді