EXPERTUS. Головбух
Питання: На сьогоднішній день моя компанія має валютний борг перед іноземною компанією-постачальником (потачання 2021 року).
Після 24 лютого 2022 року зробити оплату неможливо, оскільки в документах вказана країна-виробник товару – росія.
Постачальник-нерезидент погоджується не звертатися до суду. Які документи слід підписати з нерезидентом (акти звіряння, підтвердження заборгованості, угоду про оплату після стабілізації ситуації в країні) щоб запобігти негативних наслідків при перевірці податкової, а саме нарахування доходу на суму неоплачених поставок?
Відповідь: Відповідно до п.5 НП(С)БО 11 «Зобов’язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Згідно з пп.14.1.11. ст.14 ПК України безнадійна заборгованість – це заборгованість, що відповідає одній з ознак, зокрема, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, а також заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством
Щодо кредиторської заборгованості слід зазначити, що відповідно до пп.14.1.257. ПКУ безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Сума такої безповоротної фінансової допомоги визначається як база оподаткування податком на прибуток підприємства відповідно до пп.135.2.1. ст.135 ПК України.
Отже, ключовим моментом для невключення заборгованості до бази оподаткування податком на прибуток є сплив позовної давності. Уникнути цього можна двома шляхами:
- Відстрочення закінчення перебігу позовної давності.
- Відстрочення початку перебігу позовної давності.
Відстрочення закінчення позовної давності.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А згідно зі ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Отже, якщо в договорі з нерезидентом, або в додатковій угоді до нього сторони дійдуть згоди про збільшення позовної давності, скажімо до 15 років, то в такому разі можна буде на 15 років уперед перенести сплив позовної давності, а отже й набуття зобов’язанням статусу безповоротної фінансової допомоги.
Відстрочення початку перебігу позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порушенням у цьому разі слід визнати не сплату коштів на користь кредитора у строк за договором.
Відповідно до ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Зрозуміло та навряд чи хтось буде сперечатися щодо того, що невідомо, коли настане та чи настане взагалі можливість сплати боргу на користь резидента росії, а тому вказана обставина цілком може бути погоджена сторонами договору в додатковій угоді, як відкладальна умова. Тобто, якщо сторони договору укладуть додаткову угоду про те, що обов’язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора настане у день скасування заборони на здійснення такого платежу і має бути виконаний протягом, скажімо, 10 днів, то для такого зобов’язання перебіг позовної давності взагалі не почнеться, а саме зобов’язання не перетвориться у безповоротну фінансову допомогу зі спливом позовної давності, оскільки вона не спливе.
О. Єфімов,
Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та Партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана