Уже декілька разів чув, що мені вдається пояснювати просто деякі складні речі. Давайте спробуємо?

Нещодавно зустрів думку про те, що реальність існує лише в нашій інтерпретації, ми її не бачимо, ми її інтерпретуємо. Дуже сподобалася ця думка мені. Пояснюю її й Вам.

Ми дійсно не можемо вважати, що бачимо реальність такою, якою вона є насправді. Якби підприємці могли бачити цю реальність об’єктивною, то вони, створюючи якийсь новий продукт та вважаючи, що він має користуватися попитом, ніколи не помилялися б. А суть їхньої помилки у тому й полягає, що покупці просто цю саму реальність інтерпретують інакше. І те, що підприємцям видається цілком логічним, правильним та об’єктивним, покупцям таким не видається, або ж видається нелогічним, неправильним та необ’єктивним.

Стосовно нашої адвокатської діяльності також існує приклад різного бачення одних й тих самих речей, фактів, та обставин. Наприклад, обґрунтувавши позовні вимоги у позовній заяві максимально логічно, максимально просто та максимально зрозуміло, я можу наштовхнутися на абсолютно протилежне розуміння цих обставин суддею. І це не завжди означає, що суддя – хабарник чи не розуміється на юриспруденції. Це може значити, що він просто інакше розуміє норму права, та інакше інтерпретує реальність, до якої це право він і застосовує.

Більше того, мій професійний досвід мені підказує, що у більшості спорів, які їх сторони передали на вирішення суду, кожна із сторін цілком упевнена у своїй правоті та абсолютно не розуміє, чому інші ту ж саму реальність сприймають інакше, не так як вона. Якщо суд ухвалює рішення на її користь, вона говорить, що суд об’єктивно вирішив спір. Якщо ж рішення ухвалюється на користь іншої сторони, то суддю одразу ж обзивають хабарником, хоча це до реальності може ніякого відношення й не мати.

Та найпростіший приклад такий: якщо Вам сподобалася цукерка, то скоріше за все Ви скажете: «Скуштуй, вона смачна», замість: «Скуштуй, вона мені смакує». У першому випадку Ви інтерпретуватимете реальність. Адже той, кому Ви дасте скуштувати цю цукерку, не обов’язково має такий самий смак, як і Ви. І йому ця цукерка смачною може не видатися.

У другому ж випадку Вам не доведеться доводити, що цукерка дійсно смачна, адже Ви того й не стверджували. Ви просто сказали про свій смак, залишивши іншому право мати власний смак.

То може причиною більшості наших помилок і є те, що ми не бачимо, а інтерпретуємо реальність?