Коли я отримую листи у відповідь на мою розсилку, то відповідаю на них лише у тому випадку, коли в них сформульовано запитання, яке закінчується таким знаком «?». І роблю це із задоволенням. На листи без такого знака не відповідаю, бо це означає для мене розпочати дискусію. Мені ж більше до вподоби розмови, а не дискусії.
Для мене різниця між дискусією і розмовою полягає у тому, що в розмові співрозмовники намагаються зрозуміти один одного. Для цього вони ставлять один одному запитання і слухають відповіді на них, не переконуючи себе чи співрозмовника у їх правильності, та навіть не намагаючись погодитися чи не погодитися із ними.
Під час же дискусії відбувається переконування іншого у своїй точці зору на те чи інше явище. Дискусія для мене – це те, що, зазвичай, супроводжується словами «згоден», «не згоден», «ти не правий»… Відбувається це тоді, коли дискутуючі мають кожен свою систему цінностей, свої погляди і захищають їх, замість того, щоб зрозуміти цінності і погляди співрозмовника.
Закінчуються дискусії, зазвичай, тим, що кожен залишається при своїй думці, у своїй системі цінностей та понять.
Ті ж, хто розмовляв, намагався зрозуміти один одного, не обов’язково повинні сприйняти цінності іншого, але можуть їх зрозуміти, надавши іншому право їх мати. Розмови, зазвичай, закінчуються дружелюбно та безконфліктно. Дискусії – не завжди… Самі згадайте, чим закінчилася остання Ваша дискусія з кимось, коли Ви когось у чомусь намагалися переконати.
Тож, обирайте самі: розмовляти чи дискутувати.