Один наш працівник прийшов порадитися. Він відмовив іншому нашому працівникові в одному питання та сказав, що його тепер мучить совість з приводу такої відмови. Запитав у мене, що йому робити, аби його совість його не мучила.
Совість, як на мою думку, це той справжній Я, що живе в кожному з нас, це частинка Бога в кожному з нас, це той, кого Ви ніколи не зможете здурити, з ким Ви завжди відверті. Якщо Ви вчинили щось, що Вашій совісті не подобається, то абсолютно ніякого значення не має той факт, бачив хтось Ваш вчинок чи не бачив. Якщо ніхто цього вчинку не бачив, Вас нікому буде осудити, крім Вашого власного Я, окрім Вашої совісті.
Якщо я сказав би нашому працівникові, який прийшов до мене за порадою, що він вчинив неправильно, то його совість ще більше не знайшла би спокою. Якщо я би сказав йому, що вчинив він правильно, то це був би лише зовнішній фактор, який на совість аж ніяк вплинути не може. Вона би йому все рівно докучала, адже Себе не обдуриш.
Я сказав: «Йди сам домовляйся із своєю совістю. Я Тобі не помічник у цьому. І ніхто Тобі у тому не допоможе, окрім Тебе самого».

І таку притчу хочу щоб Ви прочитали:

Зло и добро
Суфийская притча
Мухаммед однажды сказал Вабишаху:
— Не правда ли, ты пришёл за тем, чтобы спросить меня, что есть добро и что есть зло?
— Да, — отвечал тот. — Я пришёл именно за тем.
Тогда Мухаммед обмакнул в миро свои пальцы, коснулся ими его руки, сделав знак в направлении сердца, и сказал:
— Добро — это то, что придаёт твоему сердцу твёрдость и спокойствие, а зло — это то, что повергает тебя в сомнение, даже в такое время, когда другие люди оправдывают тебя.