Чи чули Ви колись про Вавилонське стовпотворіння? «Офіційна» версія така: згідно із староєврейським міфом, люди намагалися побудувати після всесвітнього потопу в землі Сенаар (Месопотамія) місто і башту, вершина якої досягла небес. Розгніваний зухвалістю людей Бог, «змішав їх мови» так, що вони перестали розуміти одне одного. Недобудоване місто отримало назву Вавилон (від староєврейського дієслова «балал» – змішувати).
Гадаю, «змішування мов» може мати й інше пояснення. І воно полягає в тому, що люди часто, говорячи однією мовою, один одного не розуміють. У мене, наприклад, є знайомий, якому я повторюю запитання у середньому 7 разів, поки він не дасть на нього відповідь. До сьомого разу він просто не чує самого запитання, а відповіді, які він дає, запитання не стосуються.
Спробуйте самі поставити комусь запитання мети, яке починається зі слів «Для чого…?». Скоріше Ви почуєте відповідь: «Тому що…», а не «Для того, щоб…». Вам пояснюватимуть причину замість того, щоб назвати мету. Спробуйте зробити це російською, запитати «Зачем…?» Отримаєте відповідь: «Потому что…».
Або ж, наприклад, запитайте у Ваших кількох знайомих про те, яке авто їм подобається. Скоріше за все Вам назвуть назву виробника замість того, щоб описати авто. Я не впевнений навіть у тому, що Ви самі одразу зрозуміли, про що йдеться, у чому різниця між авто і значком на ньому.
На моє запитання про те, коли я можу перетелефонувати, часто відповідають: «зранку», «після обіду»… Зазвичай, я прошу: «Назвіть, будь ласка, цифру, бо я не обідаю і не знаю, коли це «після обіду». Один мій знайомий нотаріус якось запропонував зустрітися «З самого ранку. О 12-й».
Один мій знайомий полюбляє вживати слово «Прикольно». Я запитав, що то значить, і отримав відповідь: «Мило і приємно». А потім, коли він вживав це слово, я перепитував: «Маєш на увазі «мило і приємно»?». І кожного разу це слово у нього мало різні значення.
Гадаю, що Бог змішав мови не поділивши їх на німецьку, англійську та українську. Він змішав мови, коли дав людям можливість у слова вкладати те значення, яке їм заманеться. Виходить, що ми говоримо нібито однією мовою, а насправді не розуміємо одне одного, бо не чуємо запитань, даємо на них якісь відповіді, не пов’язані з цими ж запитаннями, і вважаємо при цьому, що спілкуємося. Насправді ж не розуміємо одне одного.
Не вірите, запитайте у людини, що зараз поруч з Вами, що таке «гарні смаки», які потрібно прививати своїм дітям, і порівняйте із своїм розумінням цих слів. Що вийшло? Співпало?