Опубліковано в газеті “Бухгалтерія” № 49 (1088), 9 грудня 2013 року, стор.81

Підприємство орендує приміщення для ведення госпдіяльності у засновника-фізособи. При розрахунку орендної плати потрібно враховувати звичайні ціни? Що може бути джерелом інформації про звичайну ціну у даній ситуації?

З 1 вересня поточного року діє нова редакція ст.39 ПКУ. Відповідно до пп.39.1.1. зазначеної статті «податковий контроль за трансфертним ціноутворенням передбачає коригування податкових зобов’язань платника податків до рівня податкових зобов’язань, розрахованих за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов контрольованої операції комерційним та/або фінансовим умовам, які мали місце під час здійснення зіставних операцій, передбачених цією статтею, сторони яких не є пов’язаними особами» . При цьому визначення цін, з урахуванням яких здійснюється вказане вище коригування «проводиться за методами, встановленими пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість». Тобто, якщо операція потрапляє в перелік контрольованих операцій, то для розрахунку податкових зобов’язань цих двох податків повинні застосовуватися звичайні ціни.
Згідно з пп.39.1.4. ст.39 ПКУ «у разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій цін, що не відповідають рівню звичайних цін на відповідні товари (роботи, послуги), та якщо внаслідок такої невідповідності виникає заниження податкового зобов’язання, платник податків має право самостійно провести коригування податкових зобов’язань і сплачених сум податку відповідно до підпункту 39.5.4 цієї статті». Єдине, на чому варто зосередити увагу, є те, що таке право більше схоже на обов’язок, бо якщо його не реалізувати, то існує висока ймовірність того, що це зроблять перевіряючі під час найближчої ж перевірки.
Відповідно до пп.39.2.1.1. ст.39 ПКУ господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами – резидентами, які «не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року», є контрольованими операціями. Тобто до таких операцій мають застосовуватися правила коригування податкових зобов’язань, виходячи з рівня звичайних цін.
При цьому обов’язковою умовою визнання такої операції контрольованою відповідно до пп.39.2.1.4. ст.39 ПКУ, є загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом за відповідний календарний рік: вона має дорівнювати або перевищувати 50 млн. грн. (без урахування ПДВ).
Відповідно до пп.14.1.71. ст.14 ПКУ звичайна ціна – це «ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін». А таке зворотне доводиться контролюючим органом із застосуванням методів, встановлених у ст.39 ПКУ. Згідно з пп.14.1.159. ст.14 ПКУ пов’язані особи – це «юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють». При цьому «пов’язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються» у тому числі «фізична та юридична особа – у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків».
Отже, якщо фізична особа, яка є орендарем приміщення, що орендується юридичною особою, володіє корпоративними правами такої юридичної особи у розмірі 20% і більше, то такі особи є пов’язаними, а до орендної плати з метою визначення розміру податкових витрат мають застосовуватися звичайні ціни, розраховані за методами, встановленими у ст.39 ПКУ.
Джерелом інформації про звичайну ціну можуть бути аналогічні ціни на оренду аналогічних приміщень. У цьому разі для визначення звичайної ціни може бути застосований метод «порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу)». Цей метод «базується на порівнянні ціни товарів (робіт, послуг), застосованої під час контрольованої операції, з ринковим діапазоном цін на ідентичні (а за їх відсутності – однорідні) товари (роботи, послуги) у зіставних операціях». Відповідно до пп.39.3.3.2. ст.39 ПКУ «для визначення ринкового діапазону цін товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені та реалізовані платником податків або іншими особами договори про продаж ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у зіставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг)».
Якщо із застосуванням звичайної ціни буде встановлено, що договірна орендна плата є нижчою за звичайну, то, враховуючи, що механізми трансферного ціноутворення спрямовані на коригування податкових зобов’язань платника податку на прибуток та ПДВ, стає зрозумілим, що в даному разі коригування може бути лише в сторону зменшення таких податкових зобов’язань, а не виявлення їх заниження. У такому випадку підстави для застосування звичайних цін будуть відсутні, та ситуація виникнення конфлікту з податківцями з цього приводу є малоймовірною, адже механізми трансферного ціноутворення не стосуються ПДФО та не застосовується у разі виявлення завищення податкових зобов’язань.