Мій лист до нашого Моніторинга. 20 січня 2014 року

презумпція невинуватості закріплена у ст.62 Конституції України таким чином: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь…».

Відповідно до ст.9 Кодексу про адміністративні правопорушення «адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності».

Отже, адміністративна відповідальність за своєю юридичною суттю є відповідальністю кримінальною і застосовується тоді, коли правопорушення «не дотягує» до кримінального (тобто до злочину). Іншими словами, адміністративне правопорушення – це такий собі маленький злочин, за який не садять лише тому, що він незначний. Наприклад, за порушення одних правил дорожнього руху «садять», а інших – притягають до адміністративної відповідальності. Різниця у серйозності правопорушення, а не у юридичній його кваліфікації.

Законом №723?VII (стор. 7 Моніторингу) скасована презумпція вини принаймні стосовно порушень ПДД. Відповідного до нього власники транспортних засобів «не підлягають адміністративній відповідальності, якщо доведуть, що у момент вчинення правопорушення таким транспортним засобом керувала інша особа».

А тепер спів ставте це положення із статтею 62 Конституції і дайте відповідь на запитання: «Чи мають автори Закону поняття про юридичну освіту???»