Як Ви вважаєте, коли ми щось комусь розказуємо і ця людина готова нас вислухати, уявляє вона собі те, про, що ми їй говоримо?

Якщо Ваша відповідь “Так”, то наступне питання: “Якщо ми їй говоримо щось приємне, чи приємно їй уявляти те, про що ми говоримо? І навпаки, чи приємно людині уявляти те, що ми говоримо, коли розказуємо про неприємні речі?”.

Якщо Ваша відповідь знову “Так”, то наступне запитання: “Чи приємно людині спілкуватися з Вами, коли Ви говорите їй неприємні речі?”.

Якщо ж і в цьому разі Ви відповіли так, то про що Ви будете говорити з людиною, яка погодилася бути Вашим співрозмовником: про те, як Вам лікували зуби, чи краще розповісте якусь сповнену оптимізмом історію, висловите Вашу позитивну думку щодо чогось, забувши про свої проблеми? Чи варто навіть собі самому розповідати усілякі бридкості?