Ви ж точно знаєте, що основна маса роботодавців шукає юристів з практичним досвідом роботи. Правда ж?
Прийшов якось до нас проситися на роботу молодий юрист, та й каже: «У мене є перевага над іншими: я маю практичний досвід. Досвід роботи – це завжди плюс, завжди перевага». Ніби логічно, однак мене досвід не вражає.
Так у нас на Фірмі проходив стажування один юрист-початківець. Коли він написав першу позовну заяву на 10 сторінках та з гордістю показав її мені, я запропонував йому скоротити її до 7-ми сторінок.
Пояснення від мене було таке: «Суддя щодня має читати 10 позовних заяв. Якщо кожна з них буде складена на 10-ти сторінках, то судді доведеться читати щодня 100 сторінок інтелектуального тексту. Навіть якщо не зважати на іншу роботу, усе одно виходить багато, щоб зосередитися на прочитаному. Тож прибери, будь ласка, 3 сторінки тексту так, щоб суть позовної заяви не постраждала».
Стажер погодився, та за декілька годин приніс документ із 7-ми сторінок. Я запропонував йому скоротити до 5-ти сторінок. Навіть порадив прибрати цитати з нормативних актів та залишити лише посилання на них. Адже суддя їх перевірятиме за джерелами, а не за нашим позовом. Тобто, якщо я процитую якусь статтю з Цивільного кодексу, то суддя усе одно у ЦКУ загляне, щоб перевірити, чи правильно я процитував норму права. То для чого цитувати, якщо можна просто назвати номер статті?
Наступною вимогою були три сторінки позовної заяви і наш стажер справився з цим завданням. Врешті решт починаючий юрист набув у нас професійний досвід: він навчився писати коротко за обсягом і глибоко за змістом.
Пройшов рік і я знову зустрів цього юриста. Він вже працював у якійсь юридичній фірмі, де йому з самого початку пояснили, що позовна заява повинна бути складена мінімум на 15-ти сторінках, щоб клієнт бачив, за що саме він платить гроші. А досвід писати коротко, набутий у нас, в тій фірмі аж ніяк не потрібен. Мабуть так само, як не потрібен у нашій фірмі досвід писати багато.
Виходить, що не усякий професійний досвід – це перевага. Чи Ви іншої думки?